виконавчий напис нотаріуса

По-перше, нотаріуси дуже часто порушують основну вимогу щодо безспірності заборгованості, за наявності якої виконавчий напис взагалі має право на існування.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, що полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції. Він не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає та не змінює їх, не вирішує, по суті, питань права. У цій ситуації виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право існувало у стягувача раніше. А от, чи дійсно таке право існувало, нотаріус має переконатися перед здійсненням виконавчого напису. Але нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису за фактом подання документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і нібито подані документи згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості.

У цьому аспекті треба зазначити, що сам по собі факт подання нотаріусу стягувачем відповідних документів зовсім не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості. Усім відомо, як банківські установи, а ще більше МФО, уміють нараховувати проценти, пеню, неустойку та інші штрафні платежі, які, як «снігова лавина», наростають на незначне тіло кредиту.

Проте нотаріуси, до компетенції яких входить вчинення виконавчого напису, зобов’язані дотримуватися вимог, визначених законодавством, та переконатися в дійсному існуванні такого права у стягувача. Тим більше, що виконавчий напис – це виконавчий документ, стягнення за яким провадиться в порядку, установленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження».

Так, статтею 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. Згідно зі ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора.

Як видно з аналізу норм законодавства, указаних вище, нотаріус має впевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх. Документом, що підтверджує такий факт, можна вважати отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання. Натомість приватні нотаріуси (не всі звичайно, а окремі з них) чомусь гребують усіма цими вимогами законодавства.

Відповідно до п. 1.1. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 (далі по тексту – Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлено Кабінетом Міністрів України (п. 1.2. Порядку).
Перед вчиненням виконавчого напису нотаріус має перевірити, чи дійсно подано необхідні папери, зазначені в Переліку документів, на обґрунтування стягнення.

Відповідно до п. 2.2. Глави 16 Порядку в разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, то нотаріус має право витребувати їх у стягувача, чого більшість нотаріусів, на превеликий жаль, не робить.

По-друге, нотаріуси дуже часто вчиняють виконавчі написи на тих документах, на яких не мають права їх вчиняти.
Відомо, що для нотаріусів постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 визначено Перелік документів (далі – Перелік), відповідно до якого стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме:

— Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.
— Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин (цей пункт визнано не чинним).
— Стягнення заборгованості, що випливає з відносин, пов’язаних з авторським правом.
— Стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей у закладах освіти.
— Стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють, за утримання дітей і підлітків в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах соціальної реабілітації.
— Стягнення за диспашею.

— Стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених із військової служби, і військовозобов’язаних після закінчення зборів.
— Повернення об’єкта лізингу.
— Стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном;
— Стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку.
— Стягнення заборгованості за аграрними розписками.
— Стягнення заборгованості з виплати дивідендів.

Натомість виконавчі написи вчиняються на анкетах, на заявах про здійснення банківського обслуговування, на копіях (а не оригіналах) документів, договорах, на яких відсутній підпис особи, інших документах, відсутніх у Переліку.

Крім того, 26.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». І саме цією постановою були внесені зміни та її доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 (копія постанови додається) постанову КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та не чинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було залишено без змін.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року (судове провадження № 11-174ас18).

Отже, на основі вищезазначеного, можемо констатувати, що на сьогодні чинна редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису, якщо йдеться про відносини кредитора й боржника, лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору!!!

Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріуси продовжують вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах!!!

По-третє, виконавчі написи вчиняються на документах, за якими минув строк їх вчинення.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Указана вимога по строкам вчинення виконавчого напису зазначена і в абз. 3 п. 3.1 Порядку. При цьому п. 3.4 Порядку визначає, що строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

По-четверте, у заяві на вчинення виконавчого напису, а далі і в документах виконавчого провадження, які складаються на підставі виконавчого напису нотаріуса, дуже часто зазначають іншу адресу, відмінну від адреси боржника і яка не має жодного стосунку до нього. Потім на цю адресу «надсилаються» (нібито) листи і виконуються вимоги законодавства щодо повідомлення особи про здійснення тих чи інших дій щодо нього (наприклад вимоги ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження»), а по факту особа взагалі не знає про існування цього виконавчого напису.

У зв’язку із цим складається враження, що така адреса вказується не помилково, а спеціально, із метою перешкодити особі вчасно ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

По-п’яте, у стягувача відсутнє саме право на стягнення заборгованості.

Дуже часто ініціюють виконавчі написи не самі кредитори, а факторингові компанії, яким фінансові установи (банки) «продають» свої борги. При цьому доказів переходу прав кредитора стосовно конкретної особи-боржника не мають. Трапляється, що такі компанії взагалі позбавлені ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Тобто, як вказано вище, законодавець висуває дві єдині умови, при одночасній наявності яких виконавчий напис може бути взагалі вчиненим (передбачені п. 3.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України), Зокрема, це: по-перше, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; по-друге, із дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Проте, дуже часто нотаріуси при вчиненні виконавчого напису одночасно порушують обидві ці умови.
Звідси можна зробити висновок, що нотаріуси не належним чином встановлюють безспірність вимог стягувача до боржника, а отже, виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, а отже, не підлягає примусовому виконанню.

Доброго дня! Кожен випадок є індивідуальним. Якщо ви вважаєте, що виконавчий напис нотаріуса порушує ваші права його можна визнати таким що не підлягає виконання шляхом звернення з позовом до суду.

Добрий вечір.

У разі наявності підстав для оскарження виконавчого напису необхідно звертатися до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Щодо загальних підстав для скасування виконавчого напису необхідно зазначити наступне.

иконавчий напис являє собою розпорядження нотаріуса щодо примусового стягнення на майно, яке здійснюються на документах, що підтверджують відповідне зобов‘язання. Належить до позасудових способів захисту прав кредитора.

Основною перевагою виконавчого напису є те, що він дозволяє уникнути судової тяганини, вчиняється у короткі строки та є виконавчий документом, який може бути перед‘явлений до виконання аналогічно до виконавчого листа, який видається на підставі рішення суду.

Виконавчі написи вчиняються на боргових документах,серед яких, найчастіше виступають: іпотечні, кредитні угоди.

Увага ??Вчинення виконавчого напису на договорі, який не є нотаріально посвідчений суперечить законодавству та є неправомірним.

Важливо ??Нотаріус має право вчиняється лише за умови документального підтвердження безспірної заборгованості, тобто чи є заборгованість взагалі та чи саме такого розміру, який заявляє кредитор.

Найпоширеніші помилки, які допускають нотаріуси при вчиненні виконавчого напису:

1. Вчинення виконавчого напису всупереч безспірної заборгованості, за відсутності належно оформлених документів в кредитора для підтвердження заявленого розміру заборгованості.

2. Вчинення виконавчого напису на договорах, які не є нотаріально посвідчені.

3. Не пред‘явлення кредитором до боржника письмової вимоги про усунення порушення зобов‘язання.

4. Порушення строків звернення до нотаріуса.

Варто пам‘ятати, що процедура виконання виконавчого напису здійснюється у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження».

У разі наявності відповідних порушень, боржник має право звернутися з позовом в суд про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В такому випадку паралельно з позовом подається заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником. У разі не вжиття забезпечення позову в процесі розгляду справи кредитор може звернути стягнення на майно, реалізувати його на торгах, а наявність забезпечення позову унеможливить вчинити такі дії.

У разі необхідності юридичної консультації та допомоги, звертайтесь через мій профіль.