Компенсація за чергування на дому в вихідні дні

В КЗпП визначення терміну «чергування» не наведено. Можливо, тому, що він є застарілим і на даний момент трудове законодавство оперує іншими поняттями. Але й на сьогодні різні міністерства та відомства використовують цей термін, та й підприємства під час здійснення своєї діяльності потребують організації чергувань працівників на підприємстві

Нормативна база

• КЗпП – Кодекс законів про працю України.

• Постанова ВРУ № 1545 – постанова ВРУ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-XII.

• Генеральна угода – Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2008–2009 рр. від 15.04.2008 р.

• Галузева угода – Галузева угода між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2007–2009 рр. від 15.06.2007 р. № 2.

• Наказ № 125 – Наказ Міністра оборони України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту Збройних Сил України» від 28.02.2006 р. № 125.

• Постанова ВЦРПС – постанова Секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних союзів «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.54 р.

Як не дивно, загальне трудове законодавство не дає необхідної інформації ні про поняття, ні про порядок організації і здійснення чергувань. Тому звернімося насамперед до Постанови ВЦРПС, в якій у тому числі розглядається питання щодо залучення робітників та службовців до чергувань після закінчення робочого часу та в нічний час. Цим нормативним актом зазначено наступне:

• чергування робітників (службовців) на підприємствах (в установах) після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть застосовуватися у виняткових випадках і тільки після узгодження з фабричним (заводським, місцевим) комітетом;

• у випадку залучення до чергувань після закінчення робочого дня явка на роботу для працівників з нормованим і ненормованим робочим днем переноситься в день чергування на більш пізній час;

• строк чергування (або роботи разом з чергуванням) не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня;

• не допускається залучення працівників до чергувань понад один раз на місяць;

• чергування у вихідні (святкові) дні компенсуються наданням у найближчі 10 днів відгулу тієї ж самої тривалості, що й чергування.Разом з тим, потреба в організації чергувань для багатьох підприємств – це об'єктивна реальність. Більш за те – такі відносини фактично виникають під час організації трудової діяльності. Що робити в такому разі підприємствам? Відповідь одна: через відсутність прямих норм керуватися загальними вимогами КЗпП.За загальним правилом під «чергуванням» слід розуміти знаходження працівника на підприємстві (на роботі) за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу до початку або після закінчення робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв'язання невідкладних завдань, які не належать до кола його посадових обов'язків за трудовим договором. Звісно, таке чергування може застосовуватися лише за згодою профспілкового комітету.Ще одним із видів чергування, окрім вищенаведеного «чергування на підприємстві», є «чергування вдома». Воно характеризується готовністю працівника до виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків у випадку необхідності і на вимогу роботодавця. При цьому працівник знаходиться поза місцезнаходженням роботодавця (вдома) і з'являється на місце виконання своєї роботи за викликом. Метою даного виду чергування є оперативне виконання завдань, які виникають у підприємства, забезпечення його безперебійної роботи тощо. Прикладом чергування вдома може бути ситуація, коли працівник упродовж 5 робочих днів тижня з 9 годин ранку до 18 годин вечора (окрім однієї години – з 13.00 до 14.00) має бути готовий відповісти на телефонний дзвінок керівника підприємства з подальшим прибуттям у вказаний йому час для усунення наслідків аварії на об'єктах підприємства, для продовження безперервної роботи при нез'явленні працівника, який її виконує, тощо.Крім того, слід зважати, що для окремих категорій працівників із зазначених законодавчими актами визначено специфічні умови при організації чергування. Наприклад, в Наказі № 125, яким регламентуються умови оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту Збройних Сил України, розмежовується чергування медичних працівників в стаціонарі (тобто в організації, на підприємстві) і вдома.

При складанні графіків чергування, визначеного нами як класичне (тобто коли працівник за розпорядженням керівника знаходиться до початку або після закінчення робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні на підприємстві, де встановлено щоденну або тижневу тривалість робочого часу), підприємству слід зважати на вимоги чинного законодавства, зокрема КЗпП.

По-перше, згідно зі ст. 70 КЗпП тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою за 42 години. Тобто, плануючи чергування на вихідні дні (або ж на один вихідний день при шестиденному робочому тижні), слід врахувати, що працівник, виходячи на роботу наступного робочого дня, має відпочити зазначену кількість годин.

Зазначимо також, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП). При цьому тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи й час перерви на обід). А призначати працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.

По-друге, чинним законодавством встановлений винятковий порядок застосування роботи у вихідні дні. За загальним правилом (ст. 71 КЗпП) робота у вихідні дні забороняється. Але винятки, коли робота у вихідні дні допускається, все ж таки є, а саме:

• для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

• для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибель або псування майна;

• для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства (установи, організації) в цілому або його окремих підрозділів;

• для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства та провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

У святкові та неробочі дні допускаються роботи із залученням працівників у наведених у ст. 71 КЗпП випадках та в такому ж порядку.

Отже, використавши одне з наведених формулювань (наприклад, робота у вихідні, святкові або неробочі дні для виконання наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства), на підприємстві можна ввести чергування по вихідних, або у святкові та неробочі дні.

Що стосується оплати праці у вихідний день, то згідно зі ст. 72 КЗпП робота у цей день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно ж до ст. 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується наступним чином:

1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі:

• одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу;

• подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за ті години, які фактично відпрацьовані у святковий (неробочий) день. Причому, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути надано інший день відпочинку.