Сказати «Дуже Дякую»

При складанні графіків чергування, визначеного нами як класичне (тобто коли працівник за розпорядженням керівника знаходиться до початку або після закінчення робочого дня (тобто у вечірній і нічний час), у вихідні або святкові (неробочі) дні на підприємстві, де встановлено щоденну або тижневу тривалість робочого часу), підприємству слід зважати на вимоги чинного законодавства, зокрема КЗпП.

По-перше, згідно зі ст. 70 КЗпП тривалість щотижневого безперервного відпочинку має бути не меншою за 42 години. Тобто, плануючи чергування на вихідні дні (або ж на один вихідний день при шестиденному робочому тижні), слід врахувати, що працівник, виходячи на роботу наступного робочого дня, має відпочити зазначену кількість годин.

Зазначимо також, що при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку (ст. 58 КЗпП). При цьому тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (включаючи й час перерви на обід). А призначати працівника на роботу протягом двох змін поспіль забороняється.

По-друге, чинним законодавством встановлений винятковий порядок застосування роботи у вихідні дні. За загальним правилом (ст. 71 КЗпП) робота у вихідні дні забороняється. Але винятки, коли робота у вихідні дні допускається, все ж таки є, а саме:

• для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків;

• для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибель або псування майна;

• для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства (установи, організації) в цілому або його окремих підрозділів;

• для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства та провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

У святкові та неробочі дні допускаються роботи із залученням працівників у наведених у ст. 71 КЗпП випадках та в такому ж порядку.

Отже, використавши одне з наведених формулювань (наприклад, робота у вихідні, святкові або неробочі дні для виконання наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства), на підприємстві можна ввести чергування по вихідних, або у святкові та неробочі дні.

Що стосується оплати праці у вихідний день, то згідно зі ст. 72 КЗпП робота у цей день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Відповідно ж до ст. 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день оплачується наступним чином:

1) відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі:

• одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу;

• подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за ті години, які фактично відпрацьовані у святковий (неробочий) день. Причому, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути надано інший день відпочинку.