Сказати «Дуже Дякую»

КЗпП не містить тлумачення поняття «ненормований робочий день». Єдиним документом на сьогодні, який дає визначення поняття «ненормований робочий день», є Рекомендації № 7. Цей документ не зареєстрований Мін’юстом і не є нормативно-правовим актом. А тому його застосування носить рекомендаційний характер.Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (п. 1 Рекомендацій № 7). У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. І ця робота не вважається надурочною. Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконуваних робіт (навантаженням).

Отже, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до роботи понад нормальну тривалість робочого часу, і ця робота не вважається над­урочною. Порядок та умови застосування над­урочних робіт працівників чітко визначений, і за його порушення може наступати відповідальність. За загальним правилом, визначеним КЗпП, застосування надурочних робіт не допускається. Окрім цього, надурочні роботи підлягають оплаті в подвійному розмірі.

То що є роботою понад нормальну тривалість робочого дня? Тут для себе слід розмежувати такі поняття, як «робочий час» та «робочий день».

Робочий час — це час, протягом якого працівник зобов’язаний трудитися відповідно до трудового договору і законодавства про працю. Робочий час вимірюється в годинах, обов’язкову кількість яких працівник зобов’язаний відпрацювати залежно від умов трудового договору та вимог норм чинного законодавства.

Законодавець чітко закріпив у ст. 50 КЗпП, що нормальна тривалість робочого часу працівника не може перевищувати 40 годин на тиждень. У разі якщо загальний сукупний робочий час працівника перевищує 40 годин на тиждень, то це вже не є нормальним робочим часом. І відповідно робота понад встановлений законом ліміт робочого часу є роботою понад нормальну тривалість робочого часу на одному і тому ж підприємстві. Крім того, окремим категоріям працівників (учителям, лікарям тощо) установлена скорочена тривалість робочого часу — менш ніж 40 годин на тиждень (ст. 51 КЗпП). У цьому разі така скорочена тривалість тижневої роботи для них буде нормальною тривалістю робочого часу.

Робочий день — це встановлений законом робочий час протягом доби. Тривалість щоденної роботи на кожному конкретному підприємстві визначається правилами внут­рішнього трудового розпорядку або графіками змінності при змінному режимі роботи.обочими днями в даному випадку є понеділок — п’ятниця, а робочим часом — час з 8:00 до 12:00 та з 13:00 до 17:00 кожного такого робочого дня.

У режимі ненормованого робочого дня працівники виконують роботу понад нормальну тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість перепрацювань, що допускаються для виконання трудових обов’язків. Також необмежена і кількість випадків таких перепрацювань понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи.

Разом з тим, як зазначено в Рекомендаціях № 7, такі перепрацювання не можуть бути систематичними.Якщо працівнику з ненормованим робочим днем, який має відповідну кваліфікацію, досвід, знання, доводиться систематично перетруджуватись понад нормальний робочий день, то потрібно:

• або порушувати питання про введення додаткових одиниць штатного розкладу;
• або переглянути, скоротити коло трудових обов’язків і впорядкувати режим роботи.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і працівників, а саме для осіб:

• праця яких не піддається точному обліку в часі;
• робочий час яких за характером роботи ділиться на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
• які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Чинне законодавство не містить умови щодо затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади можуть затверджувати орієнтовні переліки за погодженням з відповідними галузевими профспілками.