Вітаю, колеги. Запрошую до дискусії в одному питанні. Трудовий спір. Пленум ВСУ у своїй постанові №9 від 06.11.92 зазначив, що "розірвання трудового договору з цих підстав (п.2 ст.41 КЗпПУ Втрата довіри) не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги ст.148, 149 КЗпПУ про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюється." В той же час ст. 147 КЗпПУ не містить ніяких подібних вийнятків і вказує на те, що звільнення - то є дисциплінарне стягнення. Тобто, висновок ПВСУ суперечить положенням КЗпПУ?
З повагою та сподіванням на плідну дискусію, адвокат Кудлай Максим (Дніпропетровська область).
Доброго дня.
Пане Максим, в юридичному просторі нашої держави це вже не рахується нонсенсом.
Деякі НПА не відповідають Конституції, хоча приймаються на її основі.
З приводу Постанови:
Таке буває, коли постанова не відповідає нормам Кодексу або Закону. В такому випадку, будуть використані норми, які передбачені Кодексом/Законом, адже Постанова носить лише рекомендаційний характер та надає роз'яснення з того чи іншого питання. Вона необов'язкова до застосування, адже меншу юридичну силу.
Я не пам'ятаю № Постанови, в якій Було написано, що матеріальна відповідальність не може відшкодовуватися Солідарно.
Ми з Вами, одразу ж відкриваємо ЦКУ, ч. 1 ст. 1190 "Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим", і бачимо, що постанова суперечить ЦКУ.".
Таких колізій багато, на жаль, судді дуже часто використовують положення Постанов, у такій ситуації, Ви мусите переконати його у необхідності застосування норм НПА.
Якщо що, [email protected] - Подискутуємо.
Вартість послуг: Надання консультацій або складання документів виключно на платній основі. Ціни врегульовуємо в ході обговорення.
Щиро дякую за висловлену думку. Постанова ПВСУ дійсно не є нормативним актом. Але впродовж десятків(!) років суди під час розгляду справ посилаються на правові позиції висловлені в них. Я маю майже 10 років адвокатського стажу. Значну кількість "трудових" справ за плечима. Але з такою ситуацією зіткнувся вперше. Роботодавець не вклався в місячний строк, передбачений ст.148 КЗпПУ і звільнив особу з власної ініціативо за п.2 ст.41 КЗпП. Аргумент для позову наче є. Але ж тут ППВСУ з таким роз'ясненням. Я передивився судову практику в реєстрі. Всі (!) рішення посилаються на цей пункт ППВСУ. Переконаний, що і моє не буде виключенням. Насправді звільнення у зв'язку з втратою довіри є дуже і дуже суб'єктивним. Працівником має бути вчинене щось таке, що може дати підставу для недовіри. І це не обов'язково порушення трудової дисципліни. Буду далі розбиратись.
Доброгт дня, Максим Олексійович. Так, згодна звільнення у зв"язку із втратою довіри - дуже суб"єктивна підстава. Дійсно, на Постанову № 9 суди посилаються майже завжди. Найбільша проблема в тому, что КЗпП давно потрібно замінити, а Трудовий кодекс ніяк не приймуть, а з ним і Постанову потрібно прийняти нову. Тому питання краще задавати законодавцям.
Вартість послуг: Особисті консультації (в особистих повідомленнях на сайті чи по е-mail) здійснюються на платній основі, оплата - від 100 грн (в залежності від складності питання).
Написання позовів, договорів, скарг, інших процесуальних документів - ціна договірна.
Подякувати за консультацію ви можете слідуючим чином:
карта Приват Банку 5168742014400562;
гаманець Вебмані - U239534735859.