отримання ліцензії або дозволу

Ліцензування цього виду діяльності відмінено. Зміни до законодавства набрали чинності 26 чернвя 2015 року

1. Роздрібна торгівля ветеринарними препаратами здійснюється лише закладами ветеринарної медицини та ветеринарними аптеками.

2. Заклади ветеринарної медицини та ветеринарні аптеки повинні вести записи стосовно придбання і реалізації окремих ветеринарних препаратів та подавати відповідні звіти у формі та порядку, встановлених Департаментом.

3. Якщо за результатами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за діяльністю закладів ветеринарної медицини і ветеринарних аптек буде виявлено порушення вимог та умов щодо роздрібної торгівлі чи зберігання ветеринарних препаратів, засобів ветеринарної медицини або порушення, пов'язані з веденням відповідних записів, або якщо записи, зазначені в частині другій цієї статті, не були подані до Департаменту, відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про призупинення або заборону реалізації таких препаратів до усунення недоліків.

4. Ліцензовані лікарі ветеринарної медицини або лікарі ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини та закладах ветеринарної медицини, виписують рецепти на ветеринарні лікарські засоби (препарати) тільки власникам або утримувачам тварин (протягом курсу лікування тварин або для профілактики недугів та хвороб тварин).

5. Ліцензований лікар ветеринарної медицини або лікар ветеринарної медицини, який працює в державній установі ветеринарної медицини, що виписує рецепт на ветеринарний препарат, зобов'язаний надати власникам або утримувачам тварин рецепт і його копію, яка повинна зберігатися власниками (утримувачами) тварин разом із записами, ведення яких передбачено у статті 71 цього Закону.

6. Заклади ветеринарної медицини та ветеринарні аптеки повинні продавати ветеринарні препарати, реалізація і застосування яких потребує рецепта, лише за наявності такого рецепта та зберігати копії рецепта на кожний проданий ветеринарний препарат протягом трьох років з дня продажу.

7. Рецепт, зазначений у частині п'ятій цієї статті, крім назви ветеринарного препарату, містить інструкції щодо його застосування, дату виписки рецепта, ім'я, адресу, телефон, номер ліцензії та підпис ліцензованого лікаря ветеринарної медицини, а також ім'я та адресу власника (утримувача) тварин, для яких виписується ветеринарний препарат.

У статті 7 Закону включено лише вид господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню - ветеринарна практика, а такий вид господарської діяльності як виробництво ветеринарних препаратів, оптова, роздрібна торгівля ветеринарними препаратами - відсутній. Така позиція докорінно змінює підходи до державного контролю під час виробництва і обігу ветеринарних препаратів та не відповідає міжнародним нормам, зокрема вимогам Європейського Союзу. Так, Директивою Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 16 листопада 2001 р. N 2001/82, Кодексом Співробітництва стосовно ветеринарних медичних препаратів 2004/28/ЄС, передбачено вимоги до забезпечення якості ветеринарних препаратів при їх розробці, виробництві та контролі. Наявність ліцензії у виробника та дистриб'ютора ветеринарних препаратів є обов'язковим для всіх виробників фармацевтичних виробів в Європейському Співтоваристві, незалежно від того, де реалізується продукція - на території Співтовариства, чи за її межами.

За останнє десятиріччя ринок виробників та дистриб'юторів ветеринарних препаратів самоорганізувався і стабілізувався, а всі його учасники (суб'єкти господарської діяльності) мають ліцензії термін дії якої необмежений.

З боку галузевих асоціацій, представників малого та середнього бізнесу, вітчизняних виробників ветеринарних препаратів зазначено, що ліцензійними умовами визначався перелік організаційних, кваліфікаційних та спеціальних вимог обов'язкових для виконання при проведені господарської діяльності і забезпечував відповідний захист високотехнологічним виробничим потужностям від появи несанкціонованих, несертифікованих виробництв, що в свою чергу сприяло наповнення ринку якісними та конкурентоспроможними ветеринарними препаратами.

Альтернативного способу державного регулювання, що забезпечувало наповнення українського ринку ефективними та якісними ветеринарними препаратами окрім ліцензування не існує.

2. Конкретизувати види діяльності з особливо небезпечними речовинами, які підлягають ліцензуванню.

Згідно п. 14 ст. 7 Закону України від 02.03.2015 р. N 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" (далі за текстом - Закон) ліцензуванню підлягає: "поводження з особливо небезпечними речовинами та небезпечними відходами за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб'єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб'єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами;".

Під "поводженням" можна розуміти будь-яку діяльність, яка пов'язана з особливо небезпечними речовинами за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Це і дослідження таких речовин в наукових цілях, і застосування на сільськогосподарських полях, і зберігання, і т.д.

Отже, редакція Закону (в порівнянні з редакцією Закону України від 01.06.2000 р. N 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності") не лише не звузила обсяг ліцензійних видів діяльності в сфері обігу особливо небезпечних речовин, але й розширила його на більш широке коло осіб та на більше коло дій.