Сказати «Дуже Дякую»

     Ваші право приватної власності на земельну ділянку, та право власності на гараж після його збудування-підлягають обов’язковій державній реєстрації. Згідно із законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, вищезгадана державна реєстрація (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником може бути власник, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до вищезгаданого закону, виникають з моменту такої реєстрації. Право власності-підлягає державній реєстрації. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, в т. ч. й будівлі, споруди, нежитлові приміщенні та ін.. Організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи, 2) суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти, 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори). Реєстраційна справа - сукупність документів у паперовій та електронній формі, поданих для проведення державної реєстрації прав та сформованих у процесі державної реєстрації прав.

     Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

     Існують Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (така послуга-платна узагалі) та Порядок доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (здійснюється на договірних засадах), усі три акти-затверджені постановою кабінету міністрів від 25 грудня 2015 р.. Фронт-офіс - центр надання адміністративних послуг, утворений відповідно до Закону України “Про адміністративні послуги”, акредитований суб’єкт, що здійснює повноваження виключно в частині забезпечення прийняття та видачі документів під час державної реєстрації прав. Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг.

     Адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону. Державна політика у сфері надання адміністративних послуг базується на принципах: 1) верховенства права, у тому числі законності та юридичної визначеності, 2) стабільності, 3) рівності перед законом, 4) відкритості та прозорості, 5) оперативності та своєчасності, 6) доступності інформації про надання адміністративних послуг, 7) захищеності персональних даних, 8) раціональної мінімізації кількості документів та процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг, 9) неупередженості та справедливості, 10) доступності та зручності для суб’єктів звернень.