Сказати «Дуже Дякую»

Рекомендаціях щодо створення поблизу населених пунктів із земель запасу та резервного фонду громадських пасовищ для випасання худоби, затверджених наказом Держкомзему України від 30.12.99 р. № 130, яким власне й регулювалися процедурні аспекти створення громадських пасовищ. Указані Рекомендації було розроблено відповідно до Указу Президента України від 03.12.99 р. № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Але й наказ Держкомзему України від 30.12.99 р. № 130 (який не мав статусу нормативно-правового акта, а носив виключно рекомендаційний характер) втратив чинність згідно з наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 10.02.14 р. № 35.

Слід зазначити, що навіть за таких умов чинне законодавство дозволяє місцевій раді вчинити юридично значимі дії з метою набуття у комунальну власність земельної ділянки для створення громадського пасовища (пасовищ) за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Земельного кодексу України¹ громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування² можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.Що стосується спроб оформлення земельних ділянок об’єднаннями громадян — власників худоби, створених саме для випасання худоби та/або сінокосіння, слід зазначити таке. Таке громадське об’єднання, як юридична особа, може отримати земельну ділянку для вказаних цілей лише за результатами земельних торгів, на відміну від отримання громадянами індивідуально таких же земельних ділянок в оренду без застосування процедури земельних торгів.

З цього приводу чітко висловив свою позицію Верховний Суд України у своїй постанові від 05.07.16 р.

У ній, зокрема, зазначалося про те, що суди попередніх інстанцій установили, що громадська організація є юридичною особою, яка створена, як зазначено у її Статуті, з метою задоволення та захисту членів організації в частині використання орендованих земель, виділених під пасовища, та інших інтересів. Земельні ж торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст. 34, 36 та 121 ЗК, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу (ч. 3 ст. 134 ЗК). У статті 34 ЗК, зокрема, передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та ОМС можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.За змістом наведених вище законодавчих норм можна дійти висновку, що право на оренду земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, для сінокосіння і випасання худоби без проведення земельних торгів надано лише громадянам. За іншими суб’єктами, зокрема, за юридичними особами, ЗК такого права не передбачає. Поряд з тим право оренди земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби громадяни можуть реалізувати лише в індивідуальному порядку шляхом звернення до органу виконавчої влади або ОМС, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, чи на підставі договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди).

У першому випадку договірні відносини щодо оренди земельної ділянки, призначеної для сінокосіння і випасання худоби, без проведення земельних торгів, тобто на позаконкурсних умовах, виникають на підставі договору оренди безпосередньо між суб’єктом звернення — громадянином та органом виконавчої влади чи ОМС, до повноважень якого віднесено прийняття рішення щодо надання в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності для зазначених вище цілей.

Громадська організація, утворена з метою задоволення спільного інтересу громадян в отриманні в оренду земельних ділянок державної чи комунальної власності для сінокосіння та випасання худоби, з огляду на свій правовий статус, не є належним суб’єктом, який має право на оренду земельної ділянки для таких цілей без проведення земельних торгів.Мета створення громадської організації, а також цільове призначення земельної ділянки, задля отримання якої створено цю громадську організацію, не можуть змінити встановленого законом порядку надання громадянам та юридичним особам в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності.

За правилами ст. 134 ЗК передача земельних ділянок для сінокосіння та випасання худоби в оренду громадським організаціям — юридичним особам повинна відбуватись за результатами земельних торгів. Прийняття рішення про надання юридичній особі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільовим призначенням якої є сінокосіння і випасання худоби, для укладення договору оренди землі без попередньо проведених земельних торгів суперечить положенням ст. 124 та 134 ЗК щодо конкурсних засад надання в оренду земельних ділянок державної і комунальної власності.

Що ж стосується надання в оренду земельних ділянок громадянам для сінокосіння та випасання худоби, то Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду повинні з 17.06.17 р. також керуватися у своїй діяльності Стратегією удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою КМУ від 07.06.17 р. № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними». Зокрема, передбачається, що у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва, передавати її в оренду лише за результатами земельних торгів.Але оскільки у разі створення громадського пасовища ОМС йдеться про передачу таких земельних ділянок у комунальну власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення, то вказане вище положення Стратегії (фактично — заборона надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в оренду для сінокосіння, випасання худоби в обхід процедури земельних торгів) не повинні застосовуватись.

Отже, відповідно до ст. 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об’єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об’єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Згідно зі ст. 117 ЗК передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи ОМС, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.У рішенні органів виконавчої влади чи ОМС про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи ОМС про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається Акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи ОМС про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з Актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Таким чином, керуючись наведеними вище загальними нормативними приписами, можливо все ж запропонувати для сільської, селищної ради наступний алгоритм дій з метою створення громадського пасовища за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту.