Сказати «Дуже Дякую»

Перш за все запам’ятайте: ст. 31 КЗпП забороняє вимагати від громадянина виконання роботи, не обумовленої його трудовим договором.

Хочете розширити коло обов’язків працівника порівняно з його посадовою (робочою) інструкцією? У вас для цього є всього два шляхи:

• або отримати згоду працівника,

• або використовувати порядок, установлений ч. 3 ст. 32 КЗпП.

Ідеться про зміну істотних умов праці у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці (за наявності підстав). Про таку зміну ви зобов’язані повідомити працівника не пізніше ніж за два місяці.

Причому в цьому випадку неважливо, стосується ця зміна всіх працівників підприємства чи пов’язана з покладанням додаткових обов’язків тільки за одним конкретним робочим місцем (посадою).

Яким саме чином можна залучити працівника до виконання додаткових функцій? Чинне законодавство передбачає декілька способів. Назвемо їх: виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;

• тимчасове заступництво;

• суміщення професій (посад);

• розширення зони обслуговування, збільшення обсягу виконуваних робіт.

Щоб розуміти, який із цих способів застосовувати в кожному конкретному випадку, потрібно перш за все установити, у зв’язку з чим знадобилося збільшити працівнику трудове навантаження.

Припустимо, ви доручаєте співробітнику виконувати роботу тимчасово відсутнього колеги, оскільки той перебуває у щорічній відпустці, у відрядженні, на лікарняному, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустці для догляду за дитиною тощо. При цьому за колегою зберігається місце роботи (посада).

Тут наявне виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника або тимчасове заступництво.

Інша справа, якщо у вас з’явилася вакантна посада (наприклад, через звільнення будь-якого працівника, уведення до штатного розпису нової посади тощо) і ви залучаєте працівника до виконання додаткових обов’язків за цією посадою.

За таких обставин ви маєте справу із суміщенням професій (посад) або розширенням зони обслуговування (збільшенням обсягу виконуваних робіт).Порядок оформлення перелічених способів виконання працівниками додаткових обов’язків, а також умови їх оплати регламентують КЗпП, Генеральна угода на 2016 — 2017 роки, постанова № 1145, Роз’яснення № 30/39 і Інструкція № 53-ВЛ*.

* Відповідно постанова Радміну СРСР «Про порядок та умови суміщення професій (посад)» від 04.12.81 р. № 1145, Роз’яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового заступництва» від 29.12.65 р. № 30/39, Інструкція щодо застосування постанови Ради Міністрів СРСР від 4 грудня 1981 р. № 1145, затверджена Держкомпраці, Мінфіном СРСР і ВЦРПС від 14.05.82 р. № 53-ВЛ.

Зауважимо, що останні три нормативні документи прийнято ще за часів СРСР, проте окремі їх положення діють у частині, що не суперечить законодавству України (див. постанову ВРУ від 12.09.91 р. № 1545-ХІІ). Проте скоро вони, очевидно, втратять чинність повністю.

А як щодо припинення виконання додаткових трудових обов’язків?

Воно відбувається: (1) за домовленістю між працівником і роботодавцем (наприклад, на підставі заяви цього працівника) або (2) у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці ( ч. 3 ст. 32 КЗпП).

Крім того, роботодавець може позбавити працівника додаткових обов’язків і без жодного попередження. Коли це відбувається? Якщо в наказі (розпорядженні) про покладання цих обов’язків фігурує строк їх дії або умови, у разі яких вони припиняються.Майте на увазі: окремий трудовий договір з працівником на виконання додаткових обов’язків не укладають і податківців про це не повідомляють.Оформляємо. З виконанням обов’язків тимчасово відсутнього працівника ми стикаємося, коли працівник підприємства разом зі своєю основною роботою, передбаченою трудовим договором, погоджується виконувати протягом установленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни) обов’язки тимчасово відсутнього працівника ( ст. 105 КЗпП і п. 2 постанови № 1145).

Тобто в цьому випадку працівник:

1) не звільняється на час виконання чужої роботи від основної роботи, що передбачена його трудовим договором;

2) виконує додаткові обов’язки протягом робочого дня (зміни) з дотриманням нормальної тривалості робочого часу, установленої КЗпП;

3) виконує додаткову роботу замість колеги, який тимчасово відсутній у зв’язку з хворобою, відпусткою, відрядженням або з інших поважних причин, тобто коли за таким колегою зберігається місце роботи (посада);

4) погоджується на збільшення трудового навантаження.

Зрозуміло, що обираючи працівника, який одночасно зі своїми обов’язками деякий час виконуватиме ще й чужі функції, ураховують його професійну підготовку і зайнятість при виконанні власної роботи.

Щоб комар носа не підточив, є сенс отримати від працівника-«замінника» письмову заяву із згодою виконувати додаткові обов’язки.На підставі цієї заяви видайте відповідний наказ (розпорядження). У ньому зазначте назву посади (професії), за якою працівник-«замінник» виконуватиме обов’язки свого тимчасово відсутнього колеги, і розмір установленої доплати.

З наказом ознайомте працівника під підпис.

Записи про виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника до трудової книжки не вносять.

Оплачуємо. За додаткове навантаження з виконання обов’язків тимчасово відсутнього товариша підприємство здійснює працівнику відповідну доплату ( ст. 105 КЗпП).

Розмір такої доплати встановлюють у колективному договорі, укладеному на підприємстві, у межах його фінансових можливостей, але з дотриманням норм і гарантій, установлених чинним законодавством, генеральною, галузевими або регіональними угодами.

Так, у додатку 3 до Генеральної угоди на 2016 — 2017 роки передбачено, що за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника здійснюють доплату до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника.

Для підприємств, які при укладенні Генерального договору не були представлені уповноваженими представниками ні з боку власника, ні з боку профспілки, обов’язковими є розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, що зафіксовані в колективному договорі або Положенні про оплату праці.