Сказати «Дуже Дякую»

Запровадження ліцензування виду господарської діяльності здійснюється виключно законом шляхом внесення змін до статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 2 березня 2015 року № 222-VIII (абз. 2 п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 222-VIII).

Не є законом ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 285, на п. 18 яких посилається Nikjlay Kasyanov.

Тому, на мій погляд, недоцільно вважати пункт 18 Ліцензійних умов №285 підставою для ліцензування передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів.

Законом № 222-VIII передбачено ліцензування медичної практики (п. 14 ч. 1 ст. 7 закону).

Господарська діяльність з медичної практики (далі - медична практика) - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, який провадиться закладами охорони здоров’я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії (п. 4 Ліцензійних умов №285).

Медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами. Медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров’я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров’я, що не обов’язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов’язана з її наданням (Основи законодавства України про охорону здоров'я, Закон України від 19.11.1992 № 2801-XII).

Здійснення передрейсових та післярейсових оглядів водіїв не є медичною допомогою і безпосередньо не пов'язане з наданням медичної допомоги.

Тому, на мій погляд, недоцільно вважати медичною практикою здійснення передрейсових та післярейсових оглядів водіїв.

Разом з тим, якщо замовник послуг - платник єдиного податку, а медпрацівник - ФОП, ризики виникнення непорозумінь з ДПС чи іншими органами мінімальні. В такому випадку доводити законність провадження діяльності з передрейсових та післярейсових оглядів водіїв без ліцензії знадобиться медпрацівнику, а не замовнику послуг.

Якщо медпрацівник не ФОП, і при цьому повинен щоденно в певний час знаходитись в певному місці, фактично дотримуючись правил внутрішнього розпорядку, є ризики виникнення питань у інпекторів Держпраці. В такому випадку краще оформити медпрацівника у штат, тим більше, що податки платити необхідно замовнику послуг в обох випадках - або як податковому агенту, або як працедавцю. Проте при оформленні медпрацівника у штат виникає ризик доводити свою правоту (можливо через суд) перед тими корупціонерами, які вимагатимуть ліцензію.

Висновок. Тим, хто не любить проблем та ризиків, підходить ФОП+ліцензія, а краще - спеціалізована організація на аутсорсі. Щедрим правдолюбам - медпрацівник в штаті. Економним - медпрацівник за договором ЦПХ підходить, але треба бути готовими боротися не тільки з МОЗ України, але й з Держпраці.