Сказати «Дуже Дякую»

Усі медичні і немедичні дані про пацієнта є медичною таємницею. Водночас існують чітко визначені законом ситуації, коли медики не лише можуть, а мають надавати інформацію про пацієнта.Під час судових розглядів, коли для реалізації своїх прав (забезпечення прав клієнтів — для юристів) необхідна інформація, яка становить об’єкт медичної таємниці та не підлягає розголошенню. Витребувати такі відомості можна в процесі розгляду справи в суді, подавши клопотання про витребування доказів на підставі ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України.Право на надання інформації про пацієнта регулюється такими законами і нормативно-правовими актами:

• Конституція України (статті 32 (ч. 2), 34 (ч. 3);
• Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України (статті 39 (ч. 2, 5), 39-1, 40, 43 (ч. 1);
• Кримінальний кодекс України (статті 132, 145);
• Цивільний кодекс України (статті 285 (ч. 2, 4), 286);
• Сімейний кодекс України (стаття 30);
• Про інформацію: Закон України (стаття 21 (ч. 2);
• Про доступ до публічної інформації: Закон України (статті 6, 7, 10);
• Про захист персональних даних: Закон України (статті 14, 16, 21, 24);
• Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України (стаття 7);
• Про попередження насильства в сім’ї: Закон України (стаття 9);
• Про психіатричну допомогу: Закон України (стаття 6);
• Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ: Закон України (стаття 13);
• Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України (стаття 14 (ч. 5);
• Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. (стаття 26 (ч. 2);
• Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз: Закон України 05.07.2001 р. (стаття 18).