Сказати «Дуже Дякую»

Відповідно до положень Цивільного кодексу України спадкування - це перехід прав та обов'язків від померлої фізичної особи до інших осіб. Сукупність прав і обов'язків називають спадщиною, померлу особу - спадкодавцем, а осіб, до яких переходить спадок, - спадкоємцями. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкування може бути двох видів:

1) За заповітом;

2) За законом.

При цьому, цивільне законодавство закріплює пріоритет заповіту над спадкуванням за законом. В силу статті 1 223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

У той же час слід зазначити, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Таким чином, якщо особою було складено заповіт, то в питанні успадкування будуть перш за все враховуватися особи, які в ньому вказані.