Сказати «Дуже Дякую»

Так, має. При цьому в загальному випадку тривалість відпустки розраховується пропорційно до відпрацьованого часу. Таке правило встановлене ч. 5 та 6 ст. 10 Закону № 504 (ЗУ "Про відпустки").

Проте із цього правила є виняток. У ч. 7 ст. 10 Закону № 504 названо випадки, коли працівникам, які пропрацювали менше шести місяців, може бути надана відпустка повної тривалості. Так, повна відпустка надається:

• жінкам перед декретною відпусткою або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
• особам з інвалідністю;
• особам віком до 18 років;
• чоловікам, дружини яких знаходяться у відпустці у зв’язку з вагітністю і пологами;
• особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невоєнної) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця проживання;
• сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
• працівникам, які успішно вчаться в навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
• працівникам, які не використали на попередньому місці роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошову компенсацію;
• працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
• батькам — вихователям дитячих будинків сімейного типу;
• в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.