Сказати «Дуже Дякую»

10 липня 2018 року Верховною Радою України прийнято закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (надалі – Закон), який підписано Президентом України 19 серпня 2018 року і набирав чинності з 1 січня 2019 року.
Цим Законом надано окремі додаткові правові можливості громадам для забезпечення сталого розвитку їх територій, раціоналізації використання землі як природного ресурсу, збільшення надходжень до місцевих бюджетів тощо.
Вище вказаним Законом вносяться зміни до Земельного кодексу України, Законів України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про оренду землі» тощо. Зміни стосуються проблемних питань, пов’язаних з колективною власністю, використанням земель під польовими дорогами та інших. Крім того, вносяться зміни до Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», яким, зокрема, визначаються порядок передачі невитребуваних земельних часток (паїв) та нерозподілених земельних ділянок в оренду, оформлення власниками невитребуваних земельних паїв права власності на відповідні земельні ділянки.
Однією з основних змін є дозвіл використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, призначених для ведення особистого селянського господарства, фермерського господарства, що розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення, також для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без зміни цільового призначення таких земельних ділянок.
Крім того, відповідно до змін власникам та орендарям земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, на період дії договору оренди надано можливість обмінюватися належними їм правами користування земельними ділянками шляхом взаємного укладання між ними договорів оренди, суборенди відповідних ділянок. Порядок здійснення обміну встановлюється законодавством
Що стосується розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), то встановлено що з дня набрання чинності цього закону землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Також, у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, у порядку визнання майна безхазяйним. Власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення.
Законом встановлюється строк (7 років) з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), протягом якого забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
Також надано можливість фізичним та юридичним особам використовувати земельні ділянки під лісосмугами та іншими захисними насадженнями на праві оренди, право на яке буде набуватись без проведення земельних торгів, встановлено порядок встановлення земельних сервітутів для розташування меліоративних систем.
З 01.01.2019 органи місцевого самоврядування отримують повноваження щодо передачі в оренду для використання за цільовим призначенням нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки як в межах, так і за межами населених пунктів.
Закон визначає, що право на передачу невитребуваних паїв та нерозподілених ділянок в оренду матимуть лише органи місцевого самоврядування – тобто, сільські, селищні, міська ради. Вони в межах їх повноважень щодо
виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо
виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);
У статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» врегульовано використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв).
Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Сформувані земельні ділянки реєструються в Державному земельному кадастрі і лише після цього укладати договір оренди. Після цього право оренди підлягатиме держреєстрації згідно із Законом від 01.07.04 р. № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952).
Зміни передбачають, що передача в оренду невитребуваних земельних часток та нерозподілених земельних ділянок відбуватиметься лише після формування їх в окремі земельні ділянки, тобто, після визначення їх площі, меж та внесення інформації про них до Державного земельного кадастру.
Тепер потенційний орендар земельної ділянки спочатку повинен буде розробити проект землеустрою, сільська (селищна, міська) рада повинна буде затвердити проект і лише після цього – прийняти рішення про передачу земельної ділянки в оренду та оформити договір оренди.
Відтак, з нового року, орендар зможе зареєструвати право оренди на земельну ділянку, що мінімізує ризики передачі в оренду цієї ж землі одночасно іншій особі, а відповідно – й рейдерського захоплення землі, тощо. Окрім того, на ці орендні відносини поширюватиметься дія Закону України «Про оренду землі», що даватиме орендарям право, зокрема, на поновлення договору.
Відповідно до зазначеного Закону розширено перелік об’єктів Державного земельного кадастру, визначивши таким об’єктом «масив земель сільськогосподарського призначення». Відомості про масив земель сільськогосподарського призначення вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Окрім цього, інвентаризацію масиву земель сільськогосподарського призначення виокремлено в особливий вид інвентаризації земель. За результатами проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення відомості про такий масив та про земельні ділянки, розташовані в ньому (у разі їх формування або за відсутності відомостей про них у Державному земельному кадастрі), вносяться до Державного земельного кадастру, про що замовник документації із землеустрою письмово повідомляє власників та користувачів земельних ділянок.
Законом також уточнюється, хто може ініціювати інвентаризацію земель. Така можливість є у власників, орендарів земель або міської/селищної/сільської ради. Інвентаризація дасть можливість громадам виправити всі помилки для внесення земельних ділянок до Держгеокадастру. Сьогодні майже кожен масив має пусті місця у кадастрі (це – невитребувані паї, польові дороги, відумерла спадщина чи просто земельні ділянки громадян, у яких немає грошей на землевпорядну документацію). Згідно з Законом громада може провести це за власний кошт і виправити усі недоречності.