Сказати «Дуже Дякую»

Новий закон значно розширює вимоги до змісту статутів громадських організацій. З одного боку, відмова від тотального регулювання внутрішніх статутних відносин законом відповідає кращим європейським і світовим практикам . З іншого боку, неодноразово подавалися пропозиції щодо розробки «модельного статуту» для громадських організацій, які не бажають вносити численні правки на догоду розбіжним вимогам органів реєстрації або податкової служби.

Зокрема, у підпунктах 5-7) пункту першого статті 11 закону додано такі вимоги до змісту статутів: 1) визначати періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку (в тому числі скайп- і телеконференцій, письмових опитувань); 2) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 3) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг.

Відповідні зміни дозволять громадським організаціям, наприклад, мати кворум на засіданнях керівних органів без вимоги фізичної присутності їх членів, якщо відповідні процедури визначено у статуті. Важливим є також внесення змін щодо порядку захисту членів організації від порушення керівними органами своїх статутних обов’язків. Адже чинні процесуальні кодекси або забороняють судам розглядати спори щодо статутних відносин, не пов’язаних із корпоративними правами (Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс), або не передбачають жодних особливостей розгляду таких спорів (Цивільний процесуальний кодекс).

Так, член громадської організації може користуватися таким саме трирічним строком позовної давності, що й при розгляді звичайних цивільних справ, що підриває правову визначеність рішень загальних зборів та інших керівних органів такої організації. Не випадково у законах багатьох держав встановлено скорочені строки позовної давності для членів неурядових організацій (наприклад, шість місяців у Словаччині, або навіть три місяці в Естонії чи Фінляндії).

Нарешті, у статуті дозволяється (але не обов’язково!) визначати інші особливості діяльності чи припинення організації, що не суперечать закону. Це стосується, наприклад, встановлення розміру та порядку сплати членських чи інших внесків – у статті 24 нового закону згадано право одержувати членські внески, тому безпідставно стверджувати, ніби сплата членських внесків у громадських організаціях тепер заборонена. Подібна позиція відображає лише застарілий правовий принцип «дозволено тільки те, що прямо визначено законом».У квітні 2012 року стаття 20 закону «Про обєднання громадян» зазнала, нарешті, чітких змін, і громадські організації одержали право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку безпосередньо, без створення окремих підприємств або установ.

Крім того, стаття 21 нового закону приводить статус громадських об’єднань у відповідність до статті 86 Цивільного кодексу, яка дозволяє їм здійснювати також підприємницьку діяльність, що сприяє досягненню статутної мети. Втім, треба зважати на те, що Податковий кодекс взагалі не розрізняє господарську і підприємницьку діяльність, і одержання доходів оподатковується по-різному залежно від того, чи буде визнано їх доходами від «основної» чи «неосновної» діяльності громадських організацій відповідно до пунктів 157.14 та 157.15 Податкового кодексу.

Тому, по-перше, види підприємницької діяльності треба чітко вказувати у статуті громадської організації, а по-друге, такій організації доцільніше подати заявку на перехід на спрощену систему оподаткування згідно зі статтею 291 Податкового кодексу, ніж на включення до Реєстру неприбуткових організацій.Реєстрація змін до статуту та інші реєстраційні дії

Указані дії регулюються нормами статті 14 нового закону. Зокрема, полегшено зміну місцезнаходження громадської організації. Так, у статуті вже не вимагається вказувати ні юридичну адресу, ні навіть населений пункт, у якому знаходиться громадська організація. Тому зміна офісного приміщення організації тепер не потребує внесення змін до її статуту.

Крім того, не вимагається додаткових документів, що підтверджують право користування певним приміщенням (договори оренди, нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб-власників приміщень тощо). Для реєстрації зміни місцезнаходження громадської організації тепер достатньо подати заяву та реєстраційну картку (пункт 5 статті 14 нового закону).

З іншого боку, новий закон досі дозволяє органам юстиції контролювати зміни складу керівних органів громадських організацій, що суперечить пункту 48 указаної вище Рекомендації КМ Ради Європи. Зокрема, можливе рішення про «відмову у прийнятті повідомлення про зміну складу керівних органів» у випадку порушення положень статуту щодо порядку такої зміни.

Тому в статутах тепер необхідно особливу увагу приділяти порядку заміщення або звільнення членів таких органів, в тому числі проведення позачергових зборів на вимогу певної частини членів, а також регулюванню випадків, коли попередні керівники блокують, наприклад, оригінали реєстраційних документів, печатки тощо.

Не відповідають пункту 43 Рекомендації також вимоги щодо правової експертизи будь-яких змін до статуту, а не тільки пов’язаних із найменуванням та цілями громадської організації.