Сказати «Дуже Дякую»

Платниками єдиного податку або суб'єктами спрощеної системи оподаткування можуть бути як юридичні, так і фізичні особи-підприємці,які відповідають вимогам, встановленим п. 291.4ст. 291 ПК України. Такі особи на власний розсуд, тобто самостійно і добровільно, вибирають спрощену систему. Підприємці - фізичної особи можуть самостійно вибирати, до якої з трьох груп відноситися (з урахуванням встановлених обмежень). Юрособи можливості вибору не мають, для них існує тільки одна група - 4.

Класифікація фізосіб-підприємців (ФОП) - платників єдиного податку (ЄП) здійснюється за "принципом матрьошки", тобто особи, що відповідають вимогам 1-ої групи, можуть вибрати 2-у або 3-ю групу, а особи, які відносяться до 2-ої групи, - 3-ю групу.

Перевага платників 1-ої групи в тому, що для них встановлені найнижчі ставки ЄП. Платники ЄП 1-ої групи мають право здійснювати тільки два види діяльності:

- роздрібний продаж з торгових місць на ринках;

- надання побутових послуг.

Поняття "Торгове місце на ринку", як і саме поняття "ринок", ПК України не встановлені. Спеціального законодавства про ринки в Україні також немає. Законопроект N 9443, яким планується визначити усі "торгові терміни", знаходиться у стадії обговорення.

На відміну від торгівлі на ринках, сфера побутових послуг визначена законодавцем досить чітко. Пунктом 291.7 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України визначений перелік видів послуг, які відносяться до побутових (таблиця).

Побутові послуги, які дозволяється здійснювати платникам ЄП 1-ої і 2-ої груп Потрібно відмітити, що до складу побутових послуг не увійшли медичні послуги, оздоровчі, фізкультурно-оздоровчі, послуги лазень, басейнів, догляд за дітьми, хворими, престарілими, репетиторство та ін. Фізособи-підпри-ємці, які надають такі послуги, відносяться до 2-ої або до 3-ої групи платників ЄП.

Платники 2-ої групи можуть надавати будь-які послуги тільки населенню та платникам ЄП. А от продавати товари (куплені або власного виробництва) вони можуть будь-яким особам, у тому числі платникам податку на прибуток і неприбутковим організаціям.

Таким чином, власники магазинів, що продають товари, за готівку, без сумніву вибиратимуть 2-у групу. Що ж до ФОП, що здійснюють оптову торгівлю за безготівковим розрахунком, то вони можуть відноситися до 2-ої групи платників ЄП до тих пір, поки не перевищать встановлений об'єм доходу, тобто 1 000 000 грн. Ті, у кого такий об'єм більший, очевидно, реєструватимуть ФОП своїх родичів та друзів, оскільки здійснювати оптову торгівлю, сплачуючи 5-процентний податок з обороту, неможливо.

Крім того, платники ЄП 2-ої групи можуть здійснювати діяльність у сфері ресторанного господарства, яка вважається торгово-виробничою. Чинне законодавство не містить визначення поняття "Ресторанне господарство", натомість у КВЕД 009 : 2005 є код 55.30 "Діяльність ресторанів", який включає продаж готових блюд та напоїв, призначених переважно для споживання на місці, іноді з показом розважальних програм у закладах ресторанного господарства: в ресторанах, в ресторанах та кафе самообслуговування, в закладах швидкого обслуговування (закусочних, вареничних, сосискових тощо), в ресторанах з відпуском блюд додому, у кіосках, що торгують смаженою картоплею, курми гриль тощо, в кафе-морозиво, у вагон-ресторані залізничний та інших організаціях ресторанного господарства, які обслуговують пасажирів різного виду транспорту.

Цей клас не включає:

- продаж будь-яких видів товарів через торгові автомати (код 52.63);

- види діяльності, які здійснюються при наданні місць для проживання (коди 55.10, 55.21, 55.22, 55.23).

Діяльність ресторанів, як бачимо, включає і продаж напоїв, причому не обов'язково безалкогольних. При цьому платникам ЄП не забороняється здійснювати роздрібний продаж пива та столових вин.

Що ж до продажу "міцних алкогольних напоїв", то вони зазвичай здійснюються в барах. При цьому діяльність барів, згідно КВЕД ДК 009 : 2005, не відноситься до діяльності ресторанів, для такої діяльності встановлений код 55.4.

Платники ЄП 3-ої групи можуть здійснювати будь-які види діяльності, у тому числі надавати послуги юридичним особам. Що ж до оптової торгівлі, яку теж можна здійснювати платникам ЄП 3-ої групи, то тут серйозною перешкодою є висока ставка ЄП - 5%, за якою оподатковується вартість проданих товарів. Єдиний податок в цьому випадку перетворюється на "податок з обороту", який "з'їдає" значну частину торгової націнки, яка останнім часом ненабагато перевищує 5%.

Що ж до виробничої діяльності, то для неї 5-процентний податок з доходу також може виявитися значно вищим, ніж податок на доходи фізичних осіб з чистого доходу (тобто з доходу за вирахуванням витрат) за ставкою 15%.

Звідси можна зробити висновок, що 3-я група платників ЄП орієнтована, передусім, на тих ФОП, які надають послуги юридичним особам.

Господарські відносини між суб'єктами господарювання регулюються ГК України.

Відповідно до глав 19 і 20 розд. IV ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, не передбачених законодавством, але що не суперечать йому.

Між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності виникають майново-господарські або цивільно-правові зобов'язання, в силу яких зобов'язана сторона повинна зробити певну господарську дію на користь іншої сторони, а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Виходячи з наведених норм, ДПСУ в Узагальнюючій податковій консультації N 137 зробила висновок, що якщо фізична особа - підприємець - платник ЄП в господарських відносинах з іншим суб'єктом господарювання, платником ЄП, що не є, відповідно до умов договору або угоди виступає споживачем послуг, то такий підприємець має право обрати другу групу платників ЄП.

А якщо фізична особа- підприємець - платник ЄП в господарських відносинах з іншим суб'єктом господарювання, платником ЄП , що не є, відповідно до умов договору або угоди, виступає виконавцем послуг, то такий підприємець повинен обрати третю групу платників ЄП.

Приміром, фізична особа - підприємець, що займається перевезенням пасажирів відповідно до договору, згідно з яким замовником є автотранспортне підприємство (автостанція) - неплатник ЄП, повинно обрати 3-ю групу платників єдиного податку, оскільки послуги безпосередньо надаються суб'єкту господарювання, який перебуває на загальній системі оподаткування, тобто підприємцем не виконуються вимоги п. 291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України.

Якщо ж фізична особа - підприємець укладає угоду з автотранспортним підприємством (автостанцією), яке не є платником ЄП і виступає замовником послуг з продажу квитків на підставі договору і акту виконаних послуг, то в цьому випадку підприємець має право обрати 2-у групу платника ЄП.

Інший варіант. Фізична особа - підприємець здійснює перевезення пасажирів відповідно до договору, згідно з яким замовником є автотранспортне підприємство (автостанція) - неплатник ЄП. При цьому продаж квитків підприємець здійснює самостійно. В цьому випадку підприємець повинен обрати 3-ю групу платників єдиного податку, оскільки послуги безпосередньо надаються суб'єкту господарювання, який перебуває на загальній системі оподаткування, тобто підприємцем не виконуються вимоги п. 291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV ПК України.

Якщо фізична особа-підприємець здійснює ремонт автотранспортного засобу відповідно до договору, згідно з яким замовником є фізична особа (у якої виник страховий випадок), яка підписує акт виконаних робіт, але оплату виконаних послуг з ремонту автотранспортного засобу фізячної особи здійснює страхова компанія, то такий підприємець має право обрати 2-у групу платників єдиного податку.

Якщо фізична особа-підприємець здійснює ремонт автотранспортного засобу відповідно до договору, згідно з яким замовником є страхова компанія, яка підписує акт виконаних робіт і оплачує виконані послуги у зв'язку з настанням страхового випадку, то такий підприємець має право обрати 3-ю групу платників єдиного податку.

Юридичні особи можуть бути віднесені тільки до 4-ої групи. Платники ЄП 4-ої групи можуть здійснювати будь-які види діяльності, окрім заборонених.