Сказати «Дуже Дякую»

Перегляд постанови у порядку провадження за скаргою. Пра­во на оскарження постанови про адміністративне правопору­шення мають: особа, щодо якої винесено постанову; потерпі­лий; їх законні представники та за їх дорученням захисник шляхом подання скарги. Закон не встановлює обов´язкової форми та змісту скарги, проте деякі реквізити згідно з п. 3 пос­танови Пленуму Верховного Суду України «Про практику роз­гляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» від 24 червня 1988 р. № 6 обов´язково мають бути. Скарга повинна містити такі дані:

• відомості про заявника (особи, до якої застосовано стяг­нення потерпілого);
• найменування органу (посадової особи), дії якого оскар­жуються;

— дата винесення постанови;

— викладення обставин, якими заявник обґрунтовує свої заперечення та докази, що стверджують їх.

Якщо скарга не відповідає необхідним для її вирішення ви­могам, застосовуються загальні правила процесуального прова­дження, встановлені ст. 108 КАС України, ст. 121 ЦПК України.

Порядок оскарження постанови та подання скарги на пос­танову у справі про адміністративне провадження врегульовано ст. 288 КУпАП (у справах про порушення митних правил — ст. 393 МКУ), згідно з якою:

1. постанову адміністративної комісії оскаржують до вико­навчого комітету відповідної ради;
2. рішення виконавчого комітету сільської, селищної, місь­кої ради — до відповідної ради;
3. постанову іншого органу (посадової особи) про накла­дення адміністративного стягнення — до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи).

На розсуд заявника скарги у всіх наведених випадках пос­танову (рішення) може бути оскаржено й до районного, район­ного у місті, міського чи міськрайонного суду, рішення якого, як і постанова про накладення стягнення, є остаточним і ос­карженню в порядку провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення не підлягає (ч. 2 ст. 287 КУпАП).

Отже, законодавець дає можливість заявнику скарги звер­нутися з оскарженням постанови про накладення адміністра­тивного стягнення до вищестоящого органу (вищестоящої поса­дової особи), якщо це простіше і доступніше для заявника, або використати своє конституційне право (ст. 55), звернувшися безпосередньо до суду.

На практиці можливий інший варіант оскарження, хоча за­кон цього не вимагає, а саме: заявник оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення до вищестоящого ор­гану (вищестоящої посадової особи) і у разі відмови у позитив­ному її вирішенні звертається до суду.

Оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення відбувається до районного, районного у місті, місь­кого чи міськрайонного суду, оскільки розгляд зазначеними су­дами справи про адміністративне правопорушення та притяг­нення до адміністративної відповідальності здійснюється за правилами провадження у справах про адміністративні право­порушення судами загальної юрисдикції, а не адміністративни­ми судами. Це обумовлено оперативністю виконавчо-розпоряд­чої діяльності органів і потребує вчасного втручання у вирішен­ня справи у зазначені законом конкретні, порівняно невеликі, строки, що виключає зволікання у розгляді справи чи оскар­женні постанови у справі, з одного боку, а з іншого — дозволяє забезпечити вимоги статей 29 та 41 Конституції України.

За загальним правилом, скарга подається протягом десяти днів із дня винесення постанови до органу (посадової особи), який виніс постанову у справі про адміністративне проваджен­ня. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається ра­зом із справою до органу (посадової особи), який правомочний її розглядати, або до суду, якщо скарга адресована йому.

Десятиденний строк оскарження постанови обчислюється з дня винесення постанови, а у разі оскарження постанови від­повідно до ст. 288 КУпАП — до виконкому відповідної ради або до вищестоящого органу (посадової особи), але скарга по­зитивного вирішення не отримала і заявник змушений зверну­тися зі скаргою до суду, то перебіг строку для звернення до суду обчислюється з наступного дня після прийняття рішення у скарзі цим органом (посадовою особою).