державний акт на право колективної власності на землю

Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності Земельним кодексом (це-перше січня 2002-го року) не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію. При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності.

В судовій практиці (рішення районних, обласних і Верховного судів України) були активні спори щодо можливості спадкування після члена колективного сільськогосподарського підприємства права на земельну частку (пай) за різних умов, деякі люди-не успадкували частки. Щодо права колективної власності на землю учасників колективних сільськогосподарських підприємств (КСП), то державний акт про право колективної власності на землю КСП видавався їм із обов’язковим додатком-списком учасників цього КСП-на підставі рішення селищної чи сільської ради, виданого, як правило, кілька місяців перед тим! Після того-дуже часто оформлювалося право на земельну частку (пай).

Право власності (будь яке) підлягає державній реєстрації. У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Ряд положень про колективну власність як форму права власності містив закон «Про власність» від 1991 року, але він у 2007 р. утратив чинність. Колективна власність на землю виникла в Україні на початку 90-х рр. ХХ ст. у зв’язку із земельною реформою і масовою передачею земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність аграрних юридичних осіб кооперативного типу (сільськогосподарський кооператив, садівницьке товариство, сільськогосподарське акціонерне товариство, колективне сільськогосподарське підприємство). Після 2000 р.-більшість цих підприємств припинили своє існування.

Питання про те, чи існує в сучасних умовах право колективної власності на землю, є дискусійним. Світовий досвід свідчить, що колективне землеволодіння та засновані на ньому колективні форми ведення сільського господарства в багатьох країнах, що здійснюють земельну реформу, не виправдали себе. Існує певна кількість земель, наданих раніше саме на такому правовому титулі («право колективної власності») і не переоформлених як землі приватної або державної власності.

У колективних сільськогосподарських підприємствах (тут і далі-мовиться про КСП) об'єктами  права  колективної  власності  підприємства  є земля, інші основні та оборотні  засоби  виробництва,  грошові  та майнові внески його членів,  вироблена  ними  продукція,  одержані доходи, майно, придбане на  законних  підставах.  Об'єктами  права власності підприємства  є  також  частки  у  майні  та   прибутках міжгосподарських  підприємств  та  об'єднань,  учасником  яких   є підприємство. Майно у підприємстві належить  на  праві  спільної  часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Право  колективної  власності  здійснюють  загальні  збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління  підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Державний акт про право власності на землю є, за загальним правилом, дійсним, якщо він не припинив дію у передбаченому законодавством порядку! За ним ж здійснювались, вірогідно, важливі юридичні дії, зокрема-оформлення права на земельну частку (пай), для збереження їх чинності-акт мав би вважатись дійсним.