приватизація земельної ділянки членами ФГ

Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.Законодавством передбачена можливістьдля громадян України набути права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. б ч. 1ст. 81 Земельного Кодексу України, далі – ЗКУ).

Якого розміру земельну ділянку можна отримати?

Згідно із ч.1 ст. 121 ЗКУ громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у таких розмірах:

• для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;В разі, якщо місцева рада надасть відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цю відмову можна оскаржити до місцевого суду. Це буде оскарження рішень ради в порядку, який визначений в Кодексі адміністративного судочинства України.

  Але перспектива отримати рішення суду, яке допоможе у виділенні земельної ділянки дуже сумнівна. Треба бути готовим до тривалого розгляду позову і великих судових витрат за подачу позову, скарг тощо.

  І навіть позитивне рішення суду не гарантує вам отримання земельної ділянки. Тому що суд не вправі зобов’язати місцеву раду виділити земельну ділянку. В своєму рішенні він може визнати відмову незаконною і зобов’язати розглянути відповідні документи ще раз. І таке ходження по колу може бути дуже довгим..Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону.З огляду на це ВП ВС дійшла висновку, що спір у цій справі стосується земельної ділянки, наданої громадянину для подальшого створення, реєстрації та ведення фермерського господарства і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

  1.2. Інший юрисдикційний спір було вирішено ВП ВС у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), згідно з якою зі змісту положень статті 12 Закону вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель такого господарства.

  З комплексного аналізу статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов’язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

  Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.У ході фермерського господарювання виникають питання й щодо використання виділених раніше земельних ділянок. Так, у постанові від 4 квітня 2018 року у справі № 813/7654/14 (провадження № 11-215апп18) за результатами вирішення спору щодо визнання бездіяльності та неправомірними дій про неперенесення інформації щодо використовуваної земельної ділянки до Державного земельного кадастру, ВП ВС зазначила, що спір у справі виник щодо законності розпорядчих дій (бездіяльності), що ґрунтуються на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на земельну ділянку, до вирішення якого не можуть бути розв’язані питання, пов’язані з передачею землі у користування або власність. Оскільки цей спір стосується права власності та користування фермерського господарства і фізичних осіб земельною ділянкою, тобто цивільного права, тому такий спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням суб’єктного складу він може бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суд

• .

Стаття 13. Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств

1. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

2. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

3. Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

4. Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років.Загальна характеристика. Право на приватизацію земельних ділянок для ведення фермерського господарства, передбачене коментованою статтею, не тотожне праву на отримання земельної частки (паю) в процесі паювання колективних сільськогосподарських підприємств, передбаченому Указами Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10.11.94 N 666 (зараз нечинний) та "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій" від 08.08.95 N 720, не дивлячись на законодавче зрівняння розмірів відповідних земельних ділянок. У першому випадку йдеться про передачу земель із державної або комунальної власності членам фермерського господарства, у другому - із колективної власності членам колективного сільськогосподарського підприємства. Слід також відрізняти приватизацію земельних ділянок для ведення фермерського господарства від приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, коли земельна ділянка передається із земель державної або комунальної власності працівникам державного або комунального сільськогосподарського підприємства (ст. 25 ЗКУ).

Коментована стаття регулює відносини лише щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, і лише тих земельних ділянок, що були раніше надані цим особам в користування.

Слід наголосити, що це не заперечує можливості отримання у приватну власність для ведення фермерського господарства земельної ділянки особою, що не має земельної ділянки у користуванні. Така можливість випливає насамперед із положень ст. ст. 118 та 121 ЗКУ, які передбачають право кожного громадянина на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Подекуди існує практика118 визнання недійсними за позовами прокурорів державних актів, виданих у процедурі приватизації земельних ділянок членам фермерських господарств, з тих мотивів, що громадяни, які отримали земельну ділянку, не були родичами інших членів господарства (в одному випадку - вийшли з його членів на момент видачі державного акта119), отже, приватизували земельну ділянку незаконно. Йшлося про земельні ділянки, що були частиною земельних масивів, свого часу наданих головам фермерських господарств у постійне користування.

Такий підхід слід визнати повністю помилковим, оскільки право на приватизацію земельної ділянки не залежить від членства у фермерському господарстві (див., зокрема, ст. 121 ЗКУ).

Порядок приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств визначається ст. 118 ЗКУ.

Слід мати на увазі, що в переважній більшості випадків члени фермерських господарств використовують земельні ділянки більшого розміру, ніж вони мають право безоплатно приватизувати. За даними Держземагентства України станом на вересень 2005 р. в країні обліковувалось 46387 фермерських господарств, що використовували на праві власності та користування 3467 тис. га земель. Порівняно із 1993 р. середній розмір земельних ділянок фермерських господарств збільшився майже в чотири рази і зараз становить 74,7 га (у 1993 р. - 19,9 га)120.

Надлишки земельних ділянок, як нам видається, можуть бути викуплені користувачами відповідно до ст. 128 ЗКУ, а також керуючись постановою КМУ від 24.01.2000 N 118 "Про порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення фермерського або особистого підсобного господарства" у частині, що не суперечить ЗКУ.

До ч. 1. Розмір земельної ділянки, що може бути безоплатно приватизована відповідно до коментованої статті, повинен бути не більшим розміру "земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради". У випадках, коли на території ради розташовано кілька сільськогосподарських підприємств, землі яких підлягають паюванню, слід звертатися до положень п. "а" ч. 1 ст. 121 ЗКУ, відповідно до якої у даному випадку "розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району".

Відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій" від 08.08.95 N 720, що визначив засади обчислення розмірів земельних часток (паїв), пай обчислюється не у фізичних, а в умовних (кадастрових) гектарах, та у вартісному вираженні (детальніше див. коментар до п. п. 16, 17 розд. X "Перехідні положення ЗКУ). З цього слідує, що саме в таких одиницях повинен визначатися і розмір земельної ділянки, що приватизується.

Неважко помітити, що існує принаймні два можливих шляхи обчислення середнього розміру земельної частки (паю) по кільком господарствам або середнього по району. У першому випадку середній розмір земельної частки може бути отриманий шляхом простого виведення середнього арифметичного, тобто шляхом сумування вартості однієї земельної частки (паю) по окремих господарствах та їх поділу на кількість господарств121. У другому випадку середній розмір земельної частки можна вивести шляхом виведення середньозваженої величини, тобто шляхом сумування загальної вартості земельних часток (паїв) по всіх господарствах і ділення отриманої суми на загальну кількість часток (паїв)122. Земельний кодекс не визначає, який спосіб повинен застосовуватися у даному випадку. Видається, що більш правильним буде застосування другого підходу як більш об'єктивного: за такого підходу буде забезпечений більш справедливий розподіл земельних ділянок.

До ч. 2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті право на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства не мають ті члени фермерських господарств, що раніше "набули право на земельну частку (пай)". Така норма повинна сприяти справедливому розподілу земельних ділянок між громадянами України, запобігати зловживанню правами на приватизацію земельних ділянок. Дане формулювання позбавляє права на приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства осіб, що набули земельну частку (пай) із земель як колективної власності (див. п. п. 16, 17 розд. X "Перехідні положення" ЗКУ), так і у процесі приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств (ст. 25 ЗКУ).

Разом із тим, як видається, в силу призначення даної норми не можна вважати, що вона позбавляє права на приватизацію земельних ділянок для ведення фермерських господарств тих осіб, які придбали право на земельну частку (пай) у землях, переданих свого часу у колективну власність, вторинним шляхом, за різними видами цивільно-правових угод (правочинів), наприклад, успадкувавши право на пай.