фермерське господарство

Статтею 23 цього Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Отже ЦМК ФГ складається із його майна. Однак у ст. 20 Закону № 973 передбачено, що майно ФГ належить йому на праві власності. Тож власником ЦМК є саме ФГ (юридична особа), а не його засновник/член – фізична особа.

Спадкуванням відповідно до ст. 1216 ЦКУ є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відтак, успадкувати ФГ як ЦМК спадкоємець засновника/члена ФГ не може, оскільки такий ЦМК належить юридичній особі (ФГ), а не фізичній.

Є і інші перешкоди у спадкуванні ФГ як ЦМК. Так відповідно до ч. 3 ст. 191 ЦКУ та ч. 3 ст. 66 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) ЦМК підприємства визнається нерухомістю і може бути об’єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.Згідно із ст. 5 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) підприємства як ЦМК є окремими та самостійними об’єктами, на які потрібно реєструвати речові права. Отже, право власності на ЦМК виникає з моменту реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (ч. 2 ст. 331 ЦКУ, ч. 2 ст. 3 Закону № 1952).Тож ЦМК ФГ може включатися до складу спадщини спадкодавця лише у разі, коли право власності на такий ЦМК було зареєстроване за спадкодавцем.Тому знаючи проблему спадкування ФГ, фермер – майбутній спадкодавець може попередити виникнення труднощів шляхом створення (формування) статутного капіталу ФГ. У такому разі спадкуватиметься не майно ФГ у складі ЦМК, а частка у статутному капіталі ФГ, яка належить фізичній особі – засновнику (члену) ФГ.

У результаті цієї процедури спадкоємець стає членом ФГ замість спадкодавця і вже в такому статусі отримує контроль над майном ФГ.

Це актуально як для ФГ, у яких один член (він же засновник), так із декількома членами, оскільки у процесі спадкування неминуче виникне питання щодо розміру участі у ФГ кожного із них.

На можливості спадкування частки у статутному капіталі не лише господарських товариств, а й інших юридичних осіб наголошує і Верховний Суд (далі – ВС). Зокрема, у постанові ВС від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17 суд зазначив, що

«…лише у випадках якщо в установчих документах приватного підприємства є вказівка на наявність у нього статутного капіталу, можливе спадкування корпоративних прав на приватне підприємство. Спадкування частки учасника товариства не підпадає під заборону п. 2 ч. 1 ст.1219 ЦК України. При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі…».

І хоча висновок ВС стосується приватного підприємства, він у повній мірі може бути застосований і до ФГ, у якого сформовано статутний капітал.

Крім того, у постанові Великої Палати ВС від 30.05.2018 у справі № 916/978/17 зазначено, що корпоративні відносини виникають і у, фермерських господарствах, заснованих на власності двох або більше осіб.

Тому якщо ФГ створене без статутного капіталу (бо його формування не визнано обов’язковим) або частки членів не визначено, необхідно ще за життя засновника (члена) ФГ – майбутнього спадкодавця сформувати статутний капітал ФГ та зареєструвати зміни до статуту господарства.Правовим підґрунтям для такого кроку є закріплений у ст. 19 Конституції України принцип стосовно того, що юридичним особам приватного права дозволено все, що прямо не заборонено законом.

До того ж, перелік положень, що може містити статут ФГ, не є вичерпним (ч. 4 ст. 1 Закону № 973). Це означає, що до статуту ФГ можна включити будь-які положення. Головне – вони не повинні суперечити законодавству України.За загальним правилом, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦКУ). Перелік прав та обов’язків, які не входять до складу спадщини закріплений у ст. 1219 ЦКУ. До цього переліку не відносяться ні майнові права засновника/члена ФГ, ні його частка у складеному капіталі ФГ. Тож загальна норма щодо обсягу спадкової маси не містить заборон щодо спадкування вказаних майнових прав (частки).

Відповідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ) № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Тому перед поданням позову спадкоємцеві варто отримати письмову відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, аби потім суд не відмовив спадкоємцю у задоволенні його позову з формальних підстав.Незважаючи на десятиліття існування ФГ, питання щодо спадкування майна їх засновників/членів все ще залишається проблемним. Вважаю, що більшості труднощів можна уникнути шляхом формування статутного капіталу ФГ та визначення розміру участі засновників/членів у такому ФГ. Зрозуміло, що це можливо зробити лише за життя майбутніх спадкодавців. В іншому випадку спадкоємцям для оформлення спадщини доведеться шукати толкового нотаріуса або звертатися до суду.