оплата відрядження в вихідні дні

Працедавцям, які не є бюджетниками і не отримують фінансування з бюджету, зараз доводиться керуватися не тільки Iнструкцією №59¹ (тепер вона може використовуватися тільки за бажанням працедавця), але й іншими нормативними актами.

Добові. Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються, зокрема, і добові за час перебування у відрядженні. Тобто добові виплачуються працівникові за кожен день перебування у відрядженні (а період перебування визначається за наказом про відрядження і документами, що підтверджують факт поїздки туди й назад), і за робочі, і за вихідні, святкові, неробочі дні. Більш того, як роз'яснював цю норму КЗпП Мінфін у листі від 12.10.2009 р. №31-18030-07-21/27231, право на отримання добових зберігається за працівником і за ті дні, коли він виїхав до місця відрядження і коли повернувся назад до місця роботи, незважаючи на те, що він мав можливість цього дня працювати на своєму робочому місці.

Зверніть увагу на те, що Законом №3609² було внесено зміни до пп. 140.1.7 ПКУ, які з 06.08.2011 р. дозволяють і в податковому обліку відносити на витрати добові з розрахунку за кожен календарний день відрядження (раніше в ПКУ йшлося про добові з розрахунку за добу, що плутало бухгалтерів). Iнструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. №59.

² Закон України від 07.07.2011 р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».

Зарплата за час відрядження. Тією ж ст. 121 КЗпП встановлено збереження за працівником не тільки робочого місця (посади) і права на оплату його праці протягом відрядження. Цією нормою передбачено, що працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, установлених трудовим або колективним договором, але розмір такої оплати не може бути нижчим за середню зарплату. Якими можуть бути ці умови? Наприклад, в колективному або трудовому договорі може бути прописано те, що зазначало Мінпраці в листі від 15.10.2007 р. №250/06/186-07 (за Iнструкцією №59, яка ще поширювалася в той час на всіх): якщо працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні або святкові та неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства (в робочі дні за графіком цього працівника на підприємстві, яке його відряджає, оплата здійснюватиметься у звичайному порядку, а не виходячи з середньоденної зарплати). Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП: робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі.