Трудове законодавство

Компенсація за невикористану відпустку — гарантоване право працівників. Та не усі працівники можуть на це претендувати. Виплата компенсації за невикористану відпустку стосується також і не усіх видів відпусток. Деякі підлягають компенсації тільки при звільненні.

Трудове законодавство зобов’язує роботодавця повністю розрахуватися із працівником, якщо той звільняється. Нарахування компенсації за невикористану відпустку є одним із таких обов’язків роботодавця (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (Закон про відпустки) та ч. 4 ст. 83 КЗпП).

Ані КЗпП, ані Закон про відпустки не містять норми, що уможливлює позбавлення працівника права на відпустки. Жодних обмежень щодо виплати компенсації за невикористану відпустку залежно від підстави звільнення Закон про відпустки не містить. Компенсувати невикористану відпустку слід незалежно від підстави звільнення — прогул, розкрадання майна власника, поява на роботі в нетверезому стані тощо.Види відпусток, за які нараховується компенсація при звільненні Компенсації підлягають щорічні відпустки та додаткова відпустка «на дітей». До щорічних відпусток належать (ст. 4 Закону про відпустки): основна; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.Усі невикористані дні відпустки роботодавець зобов’язаний компенсувати при звільненні працівнику (ст. 24 Закону про відпустки). Виплата компенсації за невикористані відпустки можлива і без звільнення працівника, так звана — заміна відпустки грошовою компенсацією. Але має бути виконана умова: за робочий рік працівник має використати 24 к. д. відпустки. Тривалість щорічної основної відпустки за один робочий рік не може бути меншою 24 календарних днів (ч. 1 ст. 6 Закону про відпустки).

За загальним правилом у день звільнення роботодавець зобов'язаний видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок (ст. 47 КЗпП). Працівникові повинні виплатити зарплату за відпрацьований час, компенсацію за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також вихідну допомогу (у випадках, визначених ст. 44 КЗпП). Про нараховані суми, що належать працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (ст. 116 КЗпП). Якщо в день звільнення не провести остаточний розрахунок із працівником, то це чревато такими наслідками: роботодавець повинен буде виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки виплати, включаючи день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП); на посадових осіб підприємства або роботодавців-підприємців накладається адміністративний штраф у розмірі від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.) (ст. 41 КУпАП); роботодавець буде притягнутий до фінвідповідальності за ст. 265 КЗпП, яка передбачає штраф за зазначене порушення в розмірі 1 МЗП (на сьогодні це 3 723 грн.). Візьміть до уваги, що коли затримка виплат буде більше ніж на місяць або гроші будуть виплачені не в повному обсязі, це може обернутися більшим штрафом – у розмірі 3 МЗП (11 169 грн.).