ст.125.ч.1 та заходи примусового медичного характеру

Серед правоохоронців вважається, що ст. 125 КК України «умисне легке тілесне ушкодження» дрібна і така, якою не слід займатись, бо покарання за неї незначне, а умисел доводити треба. Дуже часто такі діяння відбуваються у сім’ї, у площині побутового насилля, і потім самі потерпілі – жінки просять слідчого закрити провадження, бо чоловік все ж таки потрібен. Взагалі, органи не полюбляють щось робити за цією статтею, хоча повинні…

Цим вироком чоловіка визнано винним у нанесенні легких тілесних ушкоджень жінці за ч. 1 ст. 125 КК України і призначено покарання у вигляді 180 (сто вісімдесят) годин громадських робіт.

На корить потерпілої також стягнуто 5 000,00 грн. моральної шкоди, хоча заявляла вона 20 000,00 грн.Слід додати, що засуджений своєї вини не визнав, у суді заявив, що потерпіла його оговорила та мабуть щиро вважає, що нанесення пари синців жінці, яка його спровокувала, не такий вже і великий гріх. Вина засудженого була підтверджена показами свідків та протоколом проведення слідчого експеритенту. Як то кажуть питання житейське, але бити жінку чоловік не повинен за жодних обставин.

Умисне легке тілесне ушкодження -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.Коли Ви отримали відмову в порушенні кримінальної справи та у ній зазначено: „Ви можете звернутися до суду в порядку статті 27 Кримінально-процесуального кодексу (КПК)”, то, можливо, ці поради допоможуть Вам у відстоюванні своїх прав і покаранні винних.

Відповідно до ст. 27 КПК України справами, за якими можливе приватне кримінальне обвинувачення, є:

– ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу – умисне легке тілесне ушкодження;

– ч. 1 ст. 126 Кримінального кодексу – умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень;

– ст. 356 Кримінального Кодексу – самоправство.

За такими справами дізнання та досудове слідство не проводяться, а справа вирішується безпосередньо в суді за скаргою потерпілого. У потерпілого й обвинуваченого є можливість примиритися. Такі справи називаються справами приватного обвинувачення.

Обвинувачення в суді підтримує потерпілий особисто або через свого представника за виключенням випадків, коли потерпілий знаходиться в безпорадному стані, а також, якщо справа має особливе суспільне значення. У останньому випадку потрібно звернутися до прокуратури, посилаючись у своїй заяві на ч. 3 ст. 27 КПК України. Прокурор також вправі в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян.

Окремо розглядається злочин «Зґвалтування» – кримінальна справа порушується виключно за заявою потерпілої (потерпілого), але не може після цього бути закрита за примиренням сторін.

Важливо звернути увагу на те, що, якщо в діях обвинуваченого вбачаються ознаки інших складів злочинів, наприклад, хуліганства, то потрібно оскаржувати відмову в порушенні кримінальної справи, оскільки такі справи не є справами приватного обвинувачення.Знайте!

Звернення до суду зі скаргою за ст. 27 КПК України надасть Вам можливість відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що було завдано Вам протиправними діями обвинуваченого.

Потрібно пам’ятати, що обвинувачений може висунути зустрічне обвинувачення. У цьому випадку суддя, зазвичай, об’єднує справи в одне провадження.Відповідно до ст. 251 КПК скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, що пред’являються до обвинувального висновку (ст. 223 і 224 КПК), тобто, в ній повинні бути указані: суд, до якого подається скарга; відомості про заявника-потерпілого, або його законного представника; обставини справи; місце, час, способи, мотив і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених; якими фактичними даними (з зазначенням джерел цих даних) підтверджуються обставини злочину; відомості про особу, що вчинила злочин (прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання або місця роботи); вимоги притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності; коротко сформульоване обвинувачення з посиланням на статті кримінального закону, що передбачають даний злочин.

До скарги додається: список осіб, що підлягають виклику до судового засідання, із зазначенням їх адрес; список речових доказів із зазначенням які саме й де знаходяться; цивільний позов по справі, якщо він заявлений, або заява про наміри заявити цивільний позов.

Звісно, що найкраще звернутися за допомогою до адвоката чи обізнаного юриста, але, якщо Ви не маєте достатньо коштів для оплати роботи адвоката, то, користуючись цими порадами, впораєтесь із поданням скарги до суду. Не радимо зволікати зі зверненням до суду, тому що строки давності для злочинів невеликої тяжкості короткі. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироку минули такі строки: два роки – для злочинів, які передбачають покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки – для злочинів невеликої тяжкості, за які передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Випадки, коли особи писали безпідставні скарги до міліції та прокуратури, замість звернення до суду, й пропустили строки давності, є дуже поширеними.

Доброго дня ! У яких випадках застосовують примусові .заходи медичного характеру при обвинуваченні у ст.125.ч 1 ?