встановлення меж земельного сервітуту на місцевості

Обовьязково

На встановлення земельного сервітуту має право власник або користувач земельної ділянки для реалізації в повному обсязі права власності або права користування земельною ділянкою.Залежно від строку дії, земельні сервітути можуть бути постійними і стро­ковими.Відповідно до ч. 3 ст. 98 ЗКУ встановлення земельного сервітуту не позбав­ляє власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Реально ж встановлення земельного сервітуту у будь-якому разі веде до певного обмеження (не ототож­нювати з позбавленням) прав власника (користувача) земельної ділянки, обтя- женої сервітутом. І хоча, з одного боку, власник або землекористувач має право вимагати встановлення сервітуту, навіть у судовому порядку, з іншого — вста­новлення такого сервітуту не повинно унеможливлювати використання влас­ником (землекористувачем) цієї ділянки за її цільовим призначенням.Для забезпечення гарантованих прав власника земельної ділянки земель­ний сервітут має здійснюватися найменш обтяжливим способом. Це озна­чає, що незручності у використанні власником своєї земельної ділянки, об- тяженої земельним сервітутом, мають бути мінімальними, тобто такими, що суттєво не перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися земель­ною ділянкою Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку (ч. 3 ст. 100 ЗКУ). Це означає, що право земельного сервітуту виникає з мо­менту його державної реєстрації незалежно від підстави виникнення — дого­вору чи рішення суду. Договір може бути зареєстрований після досягнення домовленості щодо усіх його істотних умов та втілення у форму, передбачену законом, рішення суду — після вступу його у законну силу. Реєстрація права земельного сервітуту здійснюється відповідно до порядку реєстрації прав на земельну ділянку.Відповідно до ч. 1 ст. 101 ЗКУ дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельний серві­тут, до іншої особи.Встановлення земельного сервітуту є обтяженням конкретної земельної ділянки. Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗКУ власник (землекористувач) земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встано­влення, якщо інше не передбачено законом Встановлення платного або безоплатного земельного сервітуту залежить від бажання власника або землекористувача земельної ділянки, щодо якої його встановлюють (див.: Лист Державного комітету України з питань регу­ляторної політики та підприємництва від 16.12.2002 № 2-222/6717).Так, власник земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний серві­тут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельно­го сервітуту (ч. 4 ст. 101 ЗКУ). Іншими словами, встановлення сервітуту на законних підставах не звільняє особу, в інтересах якої встановлено земель­ний сервітут, від обов’язку відшкодувати збитки, завдані встановленням та­кого сервітуту, незалежно від того — є він платним чи безоплатним.Дія земельного сервітуту припиняється у випадках, передбачених ст. 102 ЗКУ.Чинним законодавством не визначено випадки, в яких особа може вима­гати встановлення земельного сервітуту в судовому порядку. Проте, не зва­жаючи на відсутність судової практики з розглядуваного питання, можна дійти висновку, що особа може вимагати встановлення земельного сервітуту в судовому порядку у випадках, коли:

— без встановлення земельного сервітуту особа не матиме змоги викори­стовувати свою земельну ділянку за призначенням;

— вигода від встановлення земельного сервітуту явно перевищує негатив­ні наслідки для обслуговуючої ділянки.