Сказати «Дуже Дякую»

Добросовісність володіння є оціночним поняттям, що викликає певні труднощі в його тлумаченні та застосуванні ст. 344 ЦК України.

З огляду на останні тенденції практики з розгляду справ цієї категорії, суди виходять із розуміння добросовісності, наведеного у п. 9 постанови № 5, а саме — володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

У випадках установлення обізнаності особи про відсутність у неї підстав для набуття права власності умова добросовісності володіння виключається й у задоволенні позовних вимог суди відмовляють.

Так, судова практика щодо доведення добросовісності володіння майном говорить наступне.За обставинами справи до Дубровицького районного суду Рівненської області звернулась особа з позовом про визнання за нею права власності на 1/2 частину будівлі овочесховища, право власності на іншу 1/2 частину овочесховища позивач отримав за договорами купівлі-продажу на 1/2 частину будівлі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що співвласник будівлі помер, заповіту не залишив, його спадкоємці невідомі, а за прийняттям спадщини ніхто не звертався. З часу смерті особи минуло більше десяти років, він одноосібно відкрито, безперервно володіє будівлею овочесховища, утримує її та сплачує необхідні платежі, тому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частиною будівлі овочесховища померлого.

Відповідач у справі — міська рада заперечувала проти задоволення позову, вказуючи на те, що позивач не надав належних доказів добросовісності заволодіння частиною будівлі овочесховища, тому у міської ради є підстави вважати таке майно безхазяйним. Крім того, позивач є громадянином тієї ж країни, що і покійний, тому існує вірогідність того, що позивачу можуть бути відомі потенційні спадкоємці померлого.

Рішенням зазначеного суду від 26.01.2017, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 29.03.2017, у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.При цьому судом установлено, що позивач знав, що 1/2 частина будівлі овочесховища, на яку просить визнати право власності за набувальною давністю, належала померлому, тому в цьому випадку не можна вважати володіння нерухомим майном, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, добросовісним, а ведення позивачем підприємницької діяльності у спірній будівлі не є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.

Вищий спеціалізований суд України³ з розгляду цивільних і кримінальних справ, переглядаючи зазначену справу у касаційному порядку, погодився із доводами, викладеними у рішенні суду першої інстанції та вказав на те, що добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем й у витребуванні якого його власнику було відмовлено.