Сказати «Дуже Дякую»

Штучна водойма – це накопичення води на земельних ділянках, на яких її власником або користувачем знято певний шар верхнього ґрунту та утворено заглиблення, з метою її збереження і подальшого використання. Іншими словами, це створене людиною місце, де збирається і протягом тривалого часу зберігається вода.Штучні водойми можуть створюватися на землях державної, комунальної та приватної власності. Водночас землі водного фонду та водні об’єкти, за винятком невеликих водних об’єктів площею до 3 га, не можуть перебувати у приватній власності (ст. 59 Земельного кодексу, далі – ЗК). У створенні невеликих водних об’єктів на власних земельних ділянках зацікавлені насамперед громадяни та юридичні особи приватного права. І йдеться якраз не про землі водного фонду, а про землі інших категорій: сільгосппризначення, житлової забудови, промисловості тощо.Що стосується будівництва ставків на приватних землях, то земельні ділянки, що перебувають у власності сільгосппідприємства, можуть бути призначені для товарного сільгоспвиробництва. А п. 15 Перехідних положень ЗК установлено мораторій не тільки на відчуження таких земель, але й на зміну їх цільового призначення (використання). Зміна сільськогосподарських угідь на несільськогосподарські та зміна фактичного використання (із рільництва на риборозведення) може (і скоріше за все, буде) тлумачитися як зміна використання земельної ділянки і підпаде під дію мораторію. Тож до скасування мораторію будівництво ставків на землях приватної власності заборонено. Крім того, слід взяти до уваги норми ст. 82 Водного кодексу, якими передбачено деякі обмеження щодо створення штучних водойм, а саме:з метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку цієї річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз на 20 років; створення на річках та в їх басейнах штучних водойм та водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих рад за погодженням із державними органами водного господарства, охорони навколишнього природного середовища та геології.Земельні ділянки для ведення ОСГ відносяться до категорії земель сільгосппризначення (ст. 22 ЗК). Для ведення ОСГ використовують земельні ділянки розміром не більше 2 га, передані фізособам у власність або оренду в порядку, установленому законом. Розмір земельної ділянки ОСГ може бути збільшений у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) та її спадкування членами ОСГ відповідно до закону (ст. 5 Закону № 742). Отже, виходячи також із ч. 2 ст. 59 ЗК, на власній земельній ділянці, наданій для ведення ОСГ, її власник може будувати штучні водойми. Однак забудова таких земель має здійснюватися на підставі розробленої та затвердженої землевпорядної документації, якою дозволяється змінити частину угідь.Майте на увазі! Власник земельної ділянки не має права самостійно, без належного погодження та оформлення, змінити вид угіддя земельної ділянки, наданої для ведення ОСГ.На землях житлової забудови також можуть споруджуватися штучні водні об’єкти. Проте зазвичай це об’єкти, які виконують декоративну та естетичну функцію, – штучні водоспади, фонтани, ставочки, басейни. На сьогодні можливість їх розміщення на землях житлової забудови регламентується містобудівною документацією та паспортом забудови конкретної земельної ділянки.Штучні водойми у певних випадках можуть розміщуватися на землях товарного сільгоспвиробництва, ОСГ, а також інших категорій. Якщо у користуванні перебувають землі сільгосппризначення, що мають вид угідь (сінокоси, пасовища або рілля), то після спорудження ставка ці угіддя змінюють свій статус (на підставі розробленого проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь) на несільськогосподарські, але в межах земель сільгосппризначення. Якщо зміна виду угідь відбувається у межах земель сільгосппризначення, втрати сільгоспвиробництва не компенсуються.