Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 службове відрядження визначено, як поїздку працівника за розпорядженням керівника за рахунок коштів підприємства, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором.
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).
Відповідно до вимог ст. 177 КЗпП України при оформленні наказу (розпорядження) на відрядження жінки-працівниці роботодавець має враховувати те, що жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Відмова від службового відрядження жінкою, з мотивів наявності у неї дитини віком від трьох до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, не може кваліфікуватись роботодавцем, як порушення трудової дисципліни.
Роз’їзною вважають роботу, при якій працівник виконує свої посадові обов’язки поза розташуванням підприємства, через що змушений виїжджати та повертатися до місця роботи в неробочий час, що становить не менше двох-трьох годин на день. Вказане визначення встановлено постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.1989р. № 169/10-87, що продовжує діяти в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP». Тобто, роз'їзний характер робіт передбачає виконання робіт ’ на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розміщення організації, в зв'язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження підприємства (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті і назад, що становить не менше двох-трьох годин вдень.
Вартість послуг:
200 грн
Благодарность принимается на карту Приват Банка
5329 5720 0051 2468
Платные консультации по прайсу
http://right-for-quality.com/
Запам'ятай: Юрист-UA — це юристи, кодекси та бланки
Команда Юрист-UA.Net пропонує вашій увазі набір актуальних юридичних документів і договорів для роботи з фізичними та юридичними особами.
Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59 службове відрядження визначено, як поїздку працівника за розпорядженням керівника за рахунок коштів підприємства, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.
У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором.
Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).
Відповідно до вимог ст. 177 КЗпП України при оформленні наказу (розпорядження) на відрядження жінки-працівниці роботодавець має враховувати те, що жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Джерело: https://www.kadrovik.ua/content/deyaki-osoblyvosti...
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.
Відмова від службового відрядження жінкою, з мотивів наявності у неї дитини віком від трьох до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, не може кваліфікуватись роботодавцем, як порушення трудової дисципліни.
Роз’їзною вважають роботу, при якій працівник виконує свої посадові обов’язки поза розташуванням підприємства, через що змушений виїжджати та повертатися до місця роботи в неробочий час, що становить не менше двох-трьох годин на день. Вказане визначення встановлено постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 01.06.1989р. № 169/10-87, що продовжує діяти в Україні відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP». Тобто, роз'їзний характер робіт передбачає виконання робіт ’ на об'єктах, розташованих на значній відстані від місця розміщення організації, в зв'язку з поїздками в неробочий час від місця знаходження підприємства (збірного пункту) до місця роботи на об'єкті і назад, що становить не менше двох-трьох годин вдень.
Джерело: https://www.kadrovik.ua/content/deyaki-osoblyvosti...
Будь-яке використання матеріалів можливе лише за наявності гіперпосилання.
Вартість послуг: 200 грн
Благодарность принимается на карту Приват Банка
5329 5720 0051 2468
Платные консультации по прайсу
http://right-for-quality.com/