Стаття 11. Набуття права комунальної власності на ліси, ЛКУ

Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території: 1) передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; 2) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Право використання лісових ресурсів припиняється в разі: 1) добровільної відмови від використання лісових ресурсів; 2) закінчення строку, на який було надано право використання лісових ресурсів; 3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право використання лісових ресурсів; 4) порушення правил і норм, умов спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів; 5) використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища; 6) порушення встановлених строків справляння збору за використання лісових ресурсів; 7) використання лісової ділянки не за цільовим призначенням; 8) невідшкодування в установленому порядку збитків, заподіяних лісовому господарству внаслідок порушень лісового законодавства, та невиконання вимог щодо усунення виявлених недоліків.

Припинення права використання лісових ресурсів здійснюється в установленому порядку шляхом анулювання лісорубного квитка або лісового квитка тими органами, які їх видали.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють: державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Державна лісова охорона діє  у складі  Держлісагентства,  обласних   управлінь   лісового  та  мисливського  господарства  і підприємств,  установ  та  організацій,  що  належать   до   сфери управління Держлісагентства.

Громадський контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища.

Спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами.

Місцеві ради в межах своєї компетенції дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій у порядку, визначеному законом.

Лісове господарство-це самостійна галузь народного господарства, метою якої є врощування, зберігання, раціональне використання лісів, використання земель лісового фонду. До структури лісового господарства входять лісгоспи, які здійснюють відпуск деревини, облік лісового фонду, лісовідновлення, догляд за лісом тощо, ще-лісгоспзаги, ліспромгоспи, лісокомбінати, які є користувачами лісових ресурсів.

У 2008 році працівник Верховинського районного лісгоспу був засуджений за службову недбалість (ч.1 ст. 367 кримінального кодексу) до штрафу у 850 гривень із позбавленням права обіймати деякі посади, з нього було стягнуто 411 грн. 88 коп. за проведення судової експертизи. Також це підприємство фігурує і в ряді інших судових рішень. Ці відомості відомості узято із Єдиного державного реєстру судових рішень. Більшість судових розглядів була здійснена Верховинським районним судом. Вірогідно, в даному підприємстві-дещо складна, криміногенна обстановка.

Верховинський районний лісгосп працював по цілому районі та мав у своєму складі лісництва з назвами-по населених пунктах розміщення. У даному підприємстві був лісопильно-деревообробний цех, який мав склад готової продукції.

Державний лісовий кадастр включає системні  відомості  про  розподіл  лісового  фонду між власниками лісів  і  постійними  лісокористувачами,  поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані,  що характеризують кількісний і якісний  стан лісів. Можливо, ви можете отримати виписку про те, що територіальна громада Верховинського району-власник лісів, якими користується той райлісгосп, подібні послуги-платні! Документація  кадастру  поновлюється  один  раз  на  п'ять років. Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у   постійному   користуванні  або  у  приватній  власності  ліси, надсилають до  1  березня  року  проведення  чергового  державного обліку   лісів  погоджену  з  територіальними  органами  земельних ресурсів  та  оформлену  в установленому   порядку   документацію первинного  обліку  лісів  відповідним державним лісогосподарським підприємствам  Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації.   Право комунальної власності також підлягає державній реєстрації! Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень-офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна справа - сукупність документів у паперовій та електронній формі, поданих для проведення державної реєстрації прав та сформованих у процесі державної реєстрації прав. Організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб’єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб’єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При поданні заяви про державну реєстрацію потрібно оплатити цю послугу, що має підтверджуватись документом про плату (мають видати приймачі оплати). Державній реєстрації прав підлягають: право власності (різне), право господарського відання, право оперативного управління, право постійного користування тощо.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно державної та комунальної власності проводилась без видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. У такому випадку після прийняття рішення про державну реєстрацію орган державної реєстрації прав надавав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За державну реєстрацію прав на нерухоме майно справляється адміністративний збір, але органи міцсцевого самоврядування звільняються від його сплати! Надання інформації з Державного реєстру прав є платним!

Даний випадок є дещо складним, потребує відносно помітної правової роботи. Після нормальної реілазції права власності, а саме-права комунальної власності на ліси-територіальна громада району зможе використовувати корисні властивості із даних лісів із землею під ними. Реалізація права власності включає в себе оформлення цього права (описана мною вище) та практична його реалізація-приступлення до володіння, користування та розпоряджання ними. Територіальна громада району офіційно може ініціювати вжиття заходів щодо захисту свого права власності на ліси.

Цивільним законодавством передбачена можливість здійснювати позови про захист права власності-віндикаційний (позов про витребування майна законним його власником-з чужого незаконного володіння), негаторний (позов власника про прохання усунення перешкод реалізації ним свого права власності на майно) тощо муніципальному праві. Подібні способи захисту права комунальної власності можуть застосовуватись і в даному випадку, правових відносинах місцевого самоврядування тощо. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Здійснювати права суб'єкта права комунальної власності безпосередньо можуть лише невеликі територіальні громади, зокрема сіл. В інших випадках ці та інші функції здійснюють сформовані в установленому порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами й наділяються законом власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про створення, ліквідацію, реорганізацію підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Поки що в Україні немає спеціального законодавчого акта, який би детально і вичерпно визначав обсяг прав комунальних підприємств, установ та організацій щодо закріплюваного за ними майна. В період, коли комунальна власність була різновидом державної власності, ці правомочності визначалися нормами, що стосувалися державних підприємств, установ та організацій, а відтак за комунальними підприємствами майно закріплювалося на праві повного господарського відання, а за комунальними установами та організаціями - на праві оперативного управління. Така практика збереглася і після відокремлення комунальної власності від державної у зв'язку з прийняттям Конституції України.

Спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються в установленому порядку органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, судами. Органи місцевого самоврядування вирішують спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у комунальній власності. Виконання рішення щодо спору з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів здійснюється органом, який його прийняв. Виконання рішення не звільняє особу від відшкодування збитків, завданих нею внаслідок порушення лісового законодавства.

Самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення, інші земельні лісові ділянки підлягають поверненню за їх належністю без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок лісогосподарського призначення, інших земельних лісових ділянок здійснюється в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.