ст 108 земельного кодексу

Згідно із статтею 12 Земельного кодексу, до повноважень сільських, селищних, міських рад ти їх виконавчих органів у сфері замельних відносин-належать 1) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст, 2) обмеження, тимчасома заборона (зупинення) використання земель громадянами у разі порушення вимог земельного законодавства, 3) вирішення земельних спорів.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Ця зміна щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту-провадиться сільською, селищною, міською радою.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, г) притягнення до відповідальності громадян, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

До земель комунальної та державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать-за загальним правилом-землі водного фонду, ще-землі під об’єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній чи державній власності.

Власники земельних ділянок мають право 1) самостійно господарювати на землі, 2) використовувати в установленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини,торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також-інші корисні властивості землі.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

У випадках, коли сусідні ділянки відокремлені рівчаком, каналом тощо, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному із сусідів. Власники сусідніх ділянок можуть користуватись межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав, б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують або створюють небезпеку порушення прав, в) визнання угоди недійсною, г) визнання недійсними рішень органів державної влади або органів місцевого самоврядування, д) відшкодування заподіяних збитків тощо.

Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державу політику у сфері земельних відносин. Реально земельні спори на практиці прийнято вирішувати місцевими (обласними та районними) органами на місцях цього центрального органу виконавчої влади. Зараз ним можна назвати Міністерство аграрної політики та продовольства України (існує Положення про міністерство аграрної політики та продовольства України, затверджене Указом Президента України від 23 квітня 2011 р., згідно з ним, це міністерство здійснює політику в земельній сфері), ще-Державне агентство земельних ресурсів (існує Положення про державне агентство земельних ресурсів України, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 р.). На місцях-діють управління земельних ресурсів органів місцевого самоврядування, департаменти земельних ресурсів я органи виконавчої влади тощо. Ще-існує центральний орган виконавчої влади Держгеокадастр (він-має територіальні органи в областях), який теж реалізує політику держави у галузі земельних відносин, зокрема-щодо земельного кадастру.

Згідно із Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17 листопада 2009 року, викуп земельних ділянок чи інших об’єктів нерухомого майна для суспільних потреб-здійснюється у фізичних чи юридичних осіб-їх власників-на підставі договору купівлі-продажу чи іншого правочину, з відшкодуванням ї вартості цих об’єктів права власності. В разі відсутності межових знаків межі земельних ділянок можуть позначитись за допомогою природних та штучних об´єктів, що мають поряд із протяжністю ширину і не становлять умовної лінії. Встановлене коментованою нормою правило про спільне використання об´єкту, "якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів", слід розуміти як встановлення презумпції права спільної власності на споруду. Якщо об´єкт був створений силами і засобами одного з суміжних власників, то він належить на праві власності особі, що його створила (ст. 331 ЦК України). Природно, що саме ця особа і має виключне право на використання об´єкта. Оскільки межова споруда позначає спільну межу, то її знищення є неможливим доти, доки хоча б одна сторона зацікавлена у позначенні межі своєї земельної ділянки такою спорудою. Згадані межові споруди виконують функцію межових знаків, а тому і мають схожий правовий режим. Статтею 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення певні діяння віднесено до адміністративного проступку: «знищення громадянами межових знаків меж землекористувань-тягне за собою накладення штрафу від п’яти до десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян». Також, статтею 53 цього ж кодексу передбачено й інше адміністративне правопорушення: «використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень-тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'яти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Згідно із ст. 61 цього кодексу, «пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв-тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»; «порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв-тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». Між сусідніми ділянками деколи є невеличкі канави, це-не є перешкодою для зведення в цьому районі огорожі чи інших розмежувальних знаків. Згідно із законом «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 р., земельні поліпшення - зміна якісних  характеристик  земельної ділянки  внаслідок  розташування  в  її межах будинків,  будівель, споруд,  об'єктів інженерної інфраструктури, меліоративних систем, багаторічних  насаджень,  лісової  та  іншої рослинності,  а також внаслідок господарської діяльності  або  проведення  певного  виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів тощо). Копання канави має мати законну причину. Законодавством передбачені сервітути-право користування чужою земельною площею для деяких (спільних чи ж приватних для деякої особи, наприклад-сусіда) цілей, в т. ч.-і спорудження там об’єктів, наприклад-водонапірної вежі для потреб дачного кооперативу. Неналежне здійснення таких дій-є порушенням права власності на земельну ділянку.