Відпуска за свій рахунок

14.03.2017

Добрий ранок! Чи можна відправити працівника лише прийнятого на роботу у відпустку за свій рахунок, якщо на підприємстві немає роботи

Ваш коментар *

Відповіді юристів

Доброго дня Галина.

Відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику в обо­в’язковому порядку за його бажанням випадках, перелічених у ст. 25 Закону про відпустки. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік (ст. 26 Закону про відпустки). Встановити більший термін такої відпустки внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, наприклад, колективним договором, не можна, оскільки це не передбачено нормами законодавства. Останній абзац ст. 4 Закону про відпустки містить норму про те, що «… колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватися інші види відпусток». Але, звертаємо увагу, тут розуміються інші, ніж визначені цієї статтею, види відпусток. Відпустка без збереження заробітної плати входить до переліку видів відпусток у вказаній статті та її термін визначений законодавством. Міністерство соціальної політики України в листі від 19.09.2013?р. №?416/13/116-13 зазначило, що відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону про відпустки), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Тобто примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності. То як бути в такій ситуації? На нашу думку, є два варіанти — запровадження на підприємстві простою або режиму роботи на умовах неповного робочого часу. Оформити на підприємстві на «важкий» період простій можна на підставі частини першої ст. 34 КЗпП. Простоєм вважається призупинення роботи через незадовільні організаційні або технічні умови, необхідні для виконання роботи, невідворотну силу або інші обставини. Тимчасові складнощі в роботі підприємства цілком підпадають під поняття «інші обставини», отже, можна оформити простій. Враховуючи те, що в наведеному випадку простій запроваджується з вини підприємства (підприємство не може забезпечити своїх працівників роботою протягом робочого часу), працівники мають право на оплату простою в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки встановлених їм розрядів/окладів (ст. 113 КЗпП)1. Другий варіант — перехід підприємства на роботу на умовах неповного робочого часу — регламентується ст. 56 КЗпП. У ній передбачено, що неповний робочий день або неповний робочий тиждень можуть установлюватися за згодою між працівником і власником як під час прийняття на роботу, так і згодом. Тривалість неповного робочого часу законодавством не обмежується. Також робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень трудових прав працівників, а праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу. Слід пам’ятати, що встановлення режиму неповного робочого часу є зміною істотних умов праці, тому роботодавець має дотримуватися процедури зміни істотних умов праці, передбаченої ст. 32 КЗпП. Зокрема, він має повідомити про це працівників не пізніше, ніж за два місяці до такої зміни. Якщо хтось із працівників не згоден на роботу в нових умовах, трудовий договір із ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП.

Зв'язатися з юристом
Бобрушко Люба Юріївна, місто Київ
Телефон:0684963771
Сказати Дякую +15 грн

Вартість послуг: Вартість послуг: 100 грн. ПриватБанк картка № 4149497855859932



Типові договориБланки договорів



Розділи консультації

Активні юристиАктивні юристи

не в мережі
Фото користувача
Яцюк наталія
м. Київ
відповідей за тиждень: 5
Телефон: +38 (098) 414-65-40
Телефон: 0637323860
не в мережі
Фото користувача
Nikjlay Kasyanov
м. Дніпро
відповідей за тиждень: 1
Телефон: [email protected]