яка митна вартість? и есть ли сборы и налоги

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом ІІІ Митного кодексу України (далі – Кодекс) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII ГАТТ та є однаковими для всіх товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Згідно чинного законодавства митна вартість товарів і метод її визначення заявляються митному органу декларантом або уповноваженою ним особою, визначені ним самостійно.

Декларант або уповноважена ним особа зобов’язаний подавати митному органу достовірні відомостей про митну вартість, які повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений статтею 53 Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Кодексу).

Відповідно до статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорт, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 58 Кодексу митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої статті 58 Кодексу.

До ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни. Перелік таких витрат визначений частиною десятою статті 58 Кодексу. Крім того, до митної вартості товарів не включаються витрати, зазначені в частині одинадцятій статті 58 Кодексу, якщо вони виділені з ціни товарів.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів із застосуванням основного методу митна вартість за наявності підстав, визначених статтею 58 Кодексу, визначається шляхом послідовного застосування інших методів, передбачених статтями 59-64 Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При застосуванні методу за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами відповідно, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Ціна договору щодо ідентичних або подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У випадках, встановлених частиною четвертою-шостою статей 59-60 Кодексу вартість операції коригується з урахуванням зазначених розбіжностей.

При застосуванні методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються на внутрішньому ринку України, скоригована відповідним чином на витрати, понесені в Україні. Перелік таких витрат визначений частиною другою статті 62 Кодексу.

Для визначення митної вартості товарів на основі методу додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум, визначених частиною першою статті 63 Кодексу.

Резервний метод застосовується лише, коли не можуть бути застосовані жоден із зазначених методів. Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

При цьому, статтею 64 Кодексу встановлені жорсткі обмеження щодо цього методу – для митної оцінки не можуть використовуватись довільні, фіктивні, мінімальні вартості тощо.