Обгрунтування розірвання договору за ст. 229 ЦК України

Помилка щодо прав та обов’язків сторін часто супроводжує помилку щодо природи правочину, однак може мати й самостійне значення. Такий вид помилки є підставою для оспорювання тільки договорів [7, с. 38]. При цьому варто брати до уваги, якщо помилка щодо прав та обов’язків викликана незнанням закону чи неправильним його тлумаченням однією зі сторін, то вона не є підставою для визнання правочину недійсним [15]. Отже, помилка щодо прав та обов’язків сторін може виникати внаслідок неправильного тлумачення умов договору однією зі сторін. Помилка щодо властивостей і якостей речі вважається істотною тільки тоді, якщо такі властивості і якості значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При цьому не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов’язань, які виникли з правочину, і не пов’язане з поведінкою іншої сторони правочину [15]. Цей вид помилки слугує підставою для оспорювання тільки договорів, на підставі яких набувається річ у власність чи користування [7, с. 38]. доходять висновку, що помилка як предмет може бути підставою для визнання правочину недійсним тоді, коли недоліки якості не можуть бути усунені [13, с. 392].