Порушення трудового законодавства

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Так, відповідно до п. 3 постанови КМУ від 03.04.1993 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Зазначена вище постанова поширюється на працівників – сумісників державних підприємств, установ, організацій. Зазначаємо також, що ця постанова прийнята ще до прийняття Закону України «Про відпустки» та не повністю врегульовує питання надання відпусток.

Частиною 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки» визначено, що щорічна відпустка повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника може надаватися сумісникам.

Ключовим фактором для одночасного надання відпустки за основним місцем роботи та за сумісництвом є бажання працівника.

Тому, використання відпустки за основним місцем та за сумісництвом є правом працівника, а не обов’язком.

Законодавство не містить вимог стосовно того, що працівник – сумісник зобов’язаний брати відпустку за місцем роботи за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Тобто, він може піти у відпустку за основним місцем роботи та продовжувати працювати за сумісництвом. Або, навпаки, взяти відпустку за місцем роботи за сумісництвом незалежно від часу відпустки за основною посадою.

Тобто, надання працівникові відпустки за сумісництвом, і можливість працювати дистанційно за основним місцем роботи є правомірним.Водночас сумісництво — це виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому чи іншому підприємстві (установі, організації) або в громадянина. Через це працівник не може виконувати в один і той самий час (наприклад, із 9:00 до 18:00) роботу як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом. Підтверджують це й фахівці Мінпраці в листі від 16.01.2003 р. № 06/2-4/6. До речі, щодо працівників державних підприємств, установ та організацій подібне обмеження прописано на нормативному рівні — див. п. 1 постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 р. № 245 (далі — постанова № 245).Обмеження можуть уводитися законодавством, колективним договором або угодою сторін (ч. 2 ст. 21 КЗпП).

Нормативними документами обмеження тривалості роботи за сумісництвом установлено для працівників держпідприємств: 4 години на день і повний робочий день у вихідний. А загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 постанови № 245). На підприємствах інших форм власності працювати за сумісництвом можна більше, ніж установлено п. 2 постанови № 245.

Згідно з п. 4 постанови № 245, узагалі не мають права працювати за сумісництвом керівники держпідприємств, їхні заступники; керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної та творчої діяльності відповідно до Переліку робіт, які не є сумісництвом, наведеного в додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці України, Мін’юсту України, Мінфіну України від 28.06.1993 р. № 43).

Відповідно до ч. 3 п. 1 постанови № 245, додатково обмеження на сумісництво можуть запроваджувати керівники держпідприємств спільно з профспілковими комітетами, але тільки щодо працівників окремих професій і посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Це обмеження також поширюється на осіб, які не досягли 18-ти років, і вагітних жінок.

До того ж, як пояснює Мінсоцполітики: дія постанови № 245 поширюється не лише на державні, а й на комунальні підприємства, установи й організації (див. листи від 08.08.2008 р. № 243/06/186-08, від 16.09.2010 р. № 294/13/116-10).Оплачують лише фактично виконану сумісником роботу (ст. 102¹ КЗпП). Під час установлення нормованих завдань оплату провадять за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт. Проте встановлення для сумісників таких завдань не є обов’язковим. Під фактично виконаною роботою мають на увазі також роботу, виконання якої зафіксовано в табелі обліку робочого часу.

Незалежно від того, який розмір заробітної плати, надбавки чи доплати працівник одержує за основним місцем роботи, за виконання обов’язків за іншою посадою на умовах сумісництва йому встановлюється оплата відповідно до цієї посади (якщо чинним законодавством не визначено заборони на виплату окремих видів надбавок, доплат).

Слід урахувати, що ст. 3¹ Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВРвимагає, аби розмір зарплати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці був не нижче мінзарплати. Якщо ж нарахована зарплата працівника в такому разі є нижчою за мінзарплату, тоді проводимо доплату до її рівня, яку виплачуємо щомісяця одночасно з виплатою зарплати.

Тож роботодавець має виконувати вказану вимогу за кожною з посад, за якою має забезпечити оплату праці не нижче мінзарплати. І стосується це як роботодавця, у якого працює зовнішній сумісник, так і роботодавця, який має працівника, що разом з основною роботою обіймає посаду за сумісництвом (внутрішній).Докладніше про це — у матеріалі «Як проводиться доплата до мінімальної зарплати в разі сумісництва» газети № 18/2017.