відомості про засновників громадської організації при реєстрації у банку

29.05.2020

Доброго дня! Громадська організація зареєстрована у 2017 році. при реєстрації у ЄДР внесені дані про засновників. Сьогодні у банку виникли проблеми з перереєстрацією рахунків, в зв'язку з тим, що один із засновників змінив прізвище і банк вимагає внесення змін у ЄДР. Мінюст зміни по засновникам не вносить, посилаючись на ст.7 Закону про Громадські об'єднання, згідно якої, засновники ГО перестають бути засновниками одразу після держ.реєстрації. Тобто на даний момент вони вже не є засновниками. Чи потрібно взагалі проводити банку ідентифікацію засновників Громадської організації, чи їх потрібно взагалі прибрати з банківського реєстру по організації, адже вони вже втратили свої повноваження як засновники?

Ваш коментар *

Відповіді юристів

Для раніше зареєстрованих громадських організацій доцільно уточнити, насамперед, зміст прикінцевих та перехідних положень закону, навколо яких останнім часом виникає чимало дискусій. По-перше, у пунктах 4 та 9 цих положень чітко визначено, що громадські організації та їх спілки, зареєстровані або легалізовані шляхом повідомлення до першого січня 2013 року, не повинні подавати будь-які документи на перереєстрацію або повторне повідомлення про своє заснування. Згідно з пунктом 5, раніше зареєстровані громадські організації також не зобов’язані змінювати своє найменування відповідно до статті 10 Закону, котра забороняє використання в найменуваннях новостворених громадських організацій назв державних органів і деяких інших термінів, як-от «комітет», «служба», «агентство», «суд». Взагалі, необхідно звернути особливу увагу на встановлений законом п’ятирічний «перехідний період», адже внесення змін до статуту та приведення у відповідність до нового закону статусу місцевих осередків має відбутися до першого січня 2018 року. Зокрема, немає жодних вимог закону терміново вносити відповідні зміни – це можна зробити у будь-який момент протягом указаного перехідного періоду, до того ж один раз зміни вносяться безоплатно (пункт 4 перехідних положень).

Найбільш дискусійним з-поміж перехідних положень виявилася вимога пункту 8 протягом п’яти років ліквідувати місцеві осередки громадських організацій, якщо такі осередки мають статус юридичних осіб. Ця вимога прямо випливає з норм Цивільного кодексу, і закон «Про об’єднання громадян» дозволяв їх створення лише до квітня 2011 року, тому закон, по суті, не запроваджує ніяких змін для новостворених організацій та осередків. Але в даному перехідному положенні явно порушено базовий правовий принципу про заборону зворотної сили закону, і доволі ймовірно, що вимога про ліквідацію раніше зареєстрованих осередків буде скасована Верховною Радою ще до закінчення п’ятирічного перехідного періоду. У будь-якому випадку, новий закон не передбачає примусового розпуску осередків або застосування інших санкцій до громадських організацій на цій підставі.Однією із головних позитивних змін, запроваджених новим законом, стало, нарешті, визнання права юридичних осіб на свободу об’єднання без мети одержання прибутку. Це дозволить юридичним особам брати участь у діяльності організацій від власного імені, а не в якості колективних членів з невизначеним правовим статусом, далеким від принципу добровільної участі в об’єднаннях.

Проте, деякі категорії юридичних осіб не можуть бути засновниками або членами громадських спілок. Зокрема, до них належать: 1) юридичні особи державної або комунальної форми власності, як-от бюджетні установи; 2) політичні партії; 3) юридичні особи, що перебувають у процесі реорганізації або ліквідації; 4) юридичні особи, єдиним засновником яких є одна та сама особа; 5) юридичні особи, понад 10% капіталу яких належить особам, внесеним до переліку осіб, пов’язаних із терористичною діяльністю, або до яких застосовано міжнародні санкції.

Ще одним обмеженням щодо громадських спілок є те, що фізичні особи можуть стати їх членами, але засновниками можуть виступати тільки юридичні особи.

Крім того, раніше зареєстровані громадські організації навряд чи зможуть перереєструватися як громадські спілки, тому що до січня 2013 року їх засновниками могли виступати лише фізичні особи.Формулювання закону стосовно органів реєстрації виглядають надмірно складними, бо не називають конкретні органи або посадові особи, але по суті ситуація спростилася.

По-перше, виконавчі органи місцевих рад втрачають право здійснювати реєстрацію громадських організацій. Протягом двох років вони мають передати всі реєстраційні справи управлінням юстиції (районним або міським) за місцезнаходженням відповідних громадських організацій.

По-друге, втрачають право здійснювати реєстраційні дії стосовно громадських організацій також обласні управління юстиції та Державна реєстраційна служба. Проте, у 2013-2014 роках громадські організації можуть подавати документи для внесення змін до статутів або інших реєстраційних дій до свого «старого» органу реєстрації разом із заявою про передачу реєстраційної справи до належного управління юстиції протягом трьох робочих днів, які додаються до звичайного строку реєстрації (пункти 10 та 11 перехідних положень).

Згідно зі статтею 12 закону, протягом семи робочих днів орган реєстрації має прийняти рішення про реєстрацію громадського об’єднання, або одне з наступних рішень:

1) про відмову в реєстрації (перелік підстав для відмови звужено, фактично, до порушення конституційних норм та статті 4 нового закону, а також неналежного складу засновників та використання заборонених законом найменувань або їх складників);

2) про залишення документів без розгляду (документи подано не в повному обсязі, особою без належних повноважень, після встановлених законом часових обмежень);

3) про направлення документів на доопрацювання (наприклад, статут не містить всіх відомостей, передбачених у статті 11 закону).

Хоча рішення про відмову в реєстрації та направлення документів на доопрацювання мають містити вичерпний перелік порушень, які необхідно виправити (не пізніше шести місяців після одержання рішення), і підставою може бути суперечність положень статуту тільки законам, а не будь-яким актам, наприклад, Кабінету Міністрів чи податкової служби, закон все таки залишає значні дискреційні повноваження органам реєстрації щодо експертизи статутів. Тому формування єдиних підходів до такої експертизи потребуватиме значних зусиль Мінюсту, реєстраційної служби та, безумовно, власне громадських організацій та незалежних експертів.

Треба також зазначити, що з першого січня 2013 року видача виписок і витягів з Державного реєстру юридичних осіб стає необов’язковою , тому очікується, що в разі потреби виписки також будуть видавати місцеві управління юстиції.

Територіальний статус: підтвердження або відмова від статусу стали добровільними

Пункт четвертий статті 3 нового закону гарантує громадським об’єднанням вільний вибір території їх діяльності без вимоги створення будь-яких місцевих осередків. За винятками, установленими законом, наприклад, для фізкультурно-спортивних громадських організацій (національних федерацій тощо), організації можуть діяти як на території України, так і інших держав. Якщо в статуті не вказано інше, зокрема, організація має право діяти на всій території України.

У новому законі не згадується міжнародний територіальний статус – тому перереєстрація та інші реєстраційні дії стосовно раніше зареєстрованих організацій з таким статусом не потрібні. Річ у тім, що всі організації приватного права реєструються згідно з законодавством певної держави (юрисдикції), або мають відповідну «національність» за іншою ознакою, як-от громадянством фізичних осіб, що контролюють певну частину капіталу. З іншого боку, закон України не може регулювати питання діяльності громадських організацій – в тому числі зареєстрованих в Україні – на території інших держав. Таким чином, всі громадські організації України мають право створювати свої представництва або інші осередки в інших державах відповідно до законодавства цих держав.

Особливо дискусійним питанням залишається підтвердження всеукраїнського статусу громадських організацій. Хоча перехідні положення не вимагають такого підтвердження від раніше зареєстрованих організацій з усеукраїнським або міжнародним статусом (пункт 7), практична проблема полягає у тому, що велика кількість таких організацій не легалізувала свої місцеві осередки в місцевих органах реєстрації, як того вимагала стаття 15 закону «Про об’єднання громадян».

Тому на запити державних органів, чи має та чи інша громадська організація всеукраїнський статус (а отже, і формальне право на фінансову підтримку з державного бюджету), органи юстиції наразі надають негативну відповідь, якщо не мають інформації про підтвердження легалізації місцевих осередків – із статусом юридичних осіб або без такого статусу.

Таким чином, для тих організацій, яким треба офіційно підтвердити свій всеукраїнський статус, пропонується, по-перше, перевірити, чи були належно легалізовані їх місцеві осередки до 01.01.2013 р., а якщо ні – надати Державній реєстраційній службі відомості про наявність відокремлених підрозділів у не менше ніж чотирнадцяти регіонах (АР Крим, області, міста Київ та Севастополь) відповідно до статей 13 та 19 нового закону.

Статут громадської організації: що треба змінити або додати

Новий закон значно розширює вимоги до змісту статутів громадських організацій. З одного боку, відмова від тотального регулювання внутрішніх статутних відносин законом відповідає кращим європейським і світовим практикам . З іншого боку, неодноразово подавалися пропозиції щодо розробки «модельного статуту» для громадських організацій, які не бажають вносити численні правки на догоду розбіжним вимогам органів реєстрації або податкової служби.

Зокрема, у підпунктах 5-7) пункту першого статті 11 закону додано такі вимоги до змісту статутів: 1) визначати періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку (в тому числі скайп- і телеконференцій, письмових опитувань); 2) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 3) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг.

Відповідні зміни дозволять громадським організаціям, наприклад, мати кворум на засіданнях керівних органів без вимоги фізичної присутності їх членів, якщо відповідні процедури визначено у статуті. Важливим є також внесення змін щодо порядку захисту членів організації від порушення керівними органами своїх статутних обов’язків. Адже чинні процесуальні кодекси або забороняють судам розглядати спори щодо статутних відносин, не пов’язаних із корпоративними правами (Кодекс адміністративного судочинства, Господарський процесуальний кодекс), або не передбачають жодних особливостей розгляду таких спорів (Цивільний процесуальний кодекс).

Так, член громадської організації може користуватися таким саме трирічним строком позовної давності, що й при розгляді звичайних цивільних справ, що підриває правову визначеність рішень загальних зборів та інших керівних органів такої організації. Не випадково у законах багатьох держав встановлено скорочені строки позовної давності для членів неурядових організацій (наприклад, шість місяців у Словаччині, або навіть три місяці в Естонії чи Фінляндії).

Нарешті, у статуті дозволяється (але не обов’язково!) визначати інші особливості діяльності чи припинення організації, що не суперечать закону. Це стосується, наприклад, встановлення розміру та порядку сплати членських чи інших внесків – у статті 24 нового закону згадано право одержувати членські внески, тому безпідставно стверджувати, ніби сплата членських внесків у громадських організаціях тепер заборонена. Подібна позиція відображає лише застарілий правовий принцип «дозволено тільки те, що прямо визначено законом».

Господарська та підприємницька діяльність

У квітні 2012 року стаття 20 закону «Про обєднання громадян» зазнала, нарешті, чітких змін, і громадські організації одержали право здійснювати господарську діяльність без мети одержання прибутку безпосередньо, без створення окремих підприємств або установ.

Крім того, стаття 21 нового закону приводить статус громадських об’єднань у відповідність до статті 86 Цивільного кодексу, яка дозволяє їм здійснювати також підприємницьку діяльність, що сприяє досягненню статутної мети. Втім, треба зважати на те, що Податковий кодекс взагалі не розрізняє господарську і підприємницьку діяльність, і одержання доходів оподатковується по-різному залежно від того, чи буде визнано їх доходами від «основної» чи «неосновної» діяльності громадських організацій відповідно до пунктів 157.14 та 157.15 Податкового кодексу.

Тому, по-перше, види підприємницької діяльності треба чітко вказувати у статуті громадської організації, а по-друге, такій організації доцільніше подати заявку на перехід на спрощену систему оподаткування згідно зі статтею 291 Податкового кодексу, ніж на включення до Реєстру неприбуткових організацій.

Реєстрація змін до статуту та інші реєстраційні дії

Указані дії регулюються нормами статті 14 нового закону. Зокрема, полегшено зміну місцезнаходження громадської організації. Так, у статуті вже не вимагається вказувати ні юридичну адресу, ні навіть населений пункт, у якому знаходиться громадська організація. Тому зміна офісного приміщення організації тепер не потребує внесення змін до її статуту.

Крім того, не вимагається додаткових документів, що підтверджують право користування певним приміщенням (договори оренди, нотаріально посвідчені заяви фізичних осіб-власників приміщень тощо). Для реєстрації зміни місцезнаходження громадської організації тепер достатньо подати заяву та реєстраційну картку (пункт 5 статті 14 нового закону).

З іншого боку, новий закон досі дозволяє органам юстиції контролювати зміни складу керівних органів громадських організацій, що суперечить пункту 48 указаної вище Рекомендації КМ Ради Європи. Зокрема, можливе рішення про «відмову у прийнятті повідомлення про зміну складу керівних органів» у випадку порушення положень статуту щодо порядку такої зміни.

Тому в статутах тепер необхідно особливу увагу приділяти порядку заміщення або звільнення членів таких органів, в тому числі проведення позачергових зборів на вимогу певної частини членів, а також регулюванню випадків, коли попередні керівники блокують, наприклад, оригінали реєстраційних документів, печатки тощо.

Не відповідають пункту 43 Рекомендації також вимоги щодо правової експертизи будь-яких змін до статуту, а не тільки пов’язаних із найменуванням та цілями громадської організації.Крім того, залишається чимало дискусійних питань щодо порядку заборони громадських організацій згідно з Кодексом адміністративного судочинства та адміністративних штрафів згідно зі статтею 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення за будь-яку участь у діяльності громадських організацій, яким відмовлено у реєстрації або чиї документи залишено без розгляду.

Зв'язатися з юристом
ООО Право на Якість, місто Київ
Телефон:+380732137627,+380503858355,+380972037619
E-mail:[email protected]
Сказати Дякую +15 грн

Вартість послуг: 200 грн
Благодарность принимается на карту Приват Банка
5329 5720 0051 2468
Платные консультации по прайсу
http://right-for-quality.com/

Дякую, у вашій відповіді знайшла дещо корисне, але тут немає відповіді власне на поставлене питання.

Прибрати з банківського реєстру по організації, адже вони вже втратили свої повноваження як засновники

Зв'язатися з юристом
ООО Право на Якість, місто Київ
Телефон:+380732137627,+380503858355,+380972037619
E-mail:[email protected]
Сказати Дякую +15 грн

Вартість послуг: 200 грн
Благодарность принимается на карту Приват Банка
5329 5720 0051 2468
Платные консультации по прайсу
http://right-for-quality.com/



Типові договориБланки договорів



Розділи консультації

Активні юристиАктивні юристи

не в мережі
Фото користувача
Nikjlay Kasyanov
м. Дніпро
відповідей за тиждень: 3
Телефон: [email protected]
Телефон: +38 (096)-109-76-08
Телефон: +38 (097) 410 44 00
Телефон: 0637323860