надання земельних ділянок в оренду

Слід пам’ятати, що згідно з частиною 9 статті 791 ЗКУ земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суб оренди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування мають право вчиняти будь-які дії стосовно земельної ділянки, спрямовані на набуття, зміну чи припинення прав на земельну ділянку, не заборонені законом (передавати її у власність, у користування, в тому числі на умовах оренди, за договором емфітевзису, суперфіцію, продавати тощо) виключно після завершення процедури її формування та реєстрації прав на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Процедура формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 1, 3, 4 ст. 791 ЗКУ). Формування земельної ділянки полягає у державній реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що випливає із положень статей 1, 16, 24 Закону України від 07.07.2011 № 3613-VI «Про Державний земельний кадастр» та вищенаведених положень статті 791 ЗК.За приписами частин 1 та 4 статті 374 ЦКУ суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Права та обов'язки суб'єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом. Під час проведення державної реєстрації права користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) земельними ділянками державної чи комунальної власності, право власності на які не зареєстровано в Державному реєстрі прав, державний реєстратор одночасно з проведенням такої реєстрації проводить також державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки без подання відповідної заяви органами, які згідно із статтею 122 ЗКУ передають земельні ділянки у власність або у користування. Тож реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку за територіальною громадою в особі відповідного органу місцевого самоврядування для розпорядження такою земельною ділянкою не потребується. Це правило є винятком з правила, що передбачено в частині 9 статті 791 ЗК.Статтею 80 ЗКУ визначено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, — на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, — на землі державної власності.Так, відповідно до пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245 з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу (пункт 3 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245)Тобто у разі, якщо землі розташовані в межах населеного пункту і при цьому вони не перебувають у приватній або державній власності (див. пункт 4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 5245), то такі землі знаходяться у розпорядженні територіальної громади. Також у комунальній власності перебувають земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об’єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій незалежно від місця розташування земельної ділянки — в межах або за межами населених пунктів. Це, власне, законодавчо визначені правила віднесення земель до земель комунальної форми власності. Але вони не повинні вводити в оману представників територіальних громад, оскільки зазначеними вище різновидами земель (земельних ділянок) земельний ресурс громади може й не обмежуватись. Наприклад, слід пам’ятати про положення частини 5 статті 83 ЗКУ, в силу якої територіальні громади наділені можливістю набувати землю в комунальну власність такими способами, як: 1 передача їм земель державної власності 2 відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону 3 прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною 4 придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільноправовими угодами 5 виникнення інших підстав, передбачених законом .Для того щоб відповісти на ваше питання треба знать де находиться земля .Звоніть допоможемо розібратися.

Обласні державні адміністрації (ОДА) Згідно з частиною 5 статті 122 ЗКУ розпоряджаються земельними ділянками державної власності, крім випадків, встановлених частинами 3, 4, 8 статті 122 ЗКУ. У силу положень частини 1 статті 19 ЗКУ ОДА розпоряджаються землями оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, землями промисловості, транспорту, зв’язку та іншого призначення. Це можуть бути землі як у межах, так і за межами населених пунктів, окрім земельних ділянок сільськогосподарського призначення (частина 4 статті 122 ЗКУ), земельних ділянок державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для певних видів використання, що були зазначені вище (частина 3 статті 122 ЗКУ), земельних ділянок дна територіального моря, зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, земельних ділянок, що вилучені для суспільних потреб КМУ (частина 8 статті 122, частина 9 статті 149 ЗКУ). ОДА відповідно до частини 6 статті 149 ЗКУ на їх території також вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті