трудове право

Статтею 22 КЗпП України забороняється необгрунтована відмова в прийомі на роботу.

Проте ні в кодексі, ні в інших нормативних актах немає його оп-ределения, хоча пропозиції про законодавче закріплення поняття необгрунтованої відмови висловлювалися неодноразово.

У літературі з трудового права з урахуванням практики вироблено наступне уявлення про необгрунтовану відмову в прийомі на роботу: по-перше, це незаконна відмова, тобто такий, причини якого відносяться до числа заборонених законодавством, по-друге, що не належить до професійних і діловим качест - вам надходить на роботу, по-третє, невмотивований, тобто відмова без зазначення будь-яких мотивів (в тому числі і законних).

Незаконним слід вважати відмову в прийомі на роботу з мотивів вагітності або наявності немовляти. Кримінальним кодексом така дія розглядається як злочин (ст. 134 КК України). Незаконним буде і відмова, пов'язаний з порушенням принципу рівності людей, проголошеного в ст.2 Загальної декларації прав людини 1 і закріпленого в ст.21 Конституції України. Він реалізований у ч.2 ст.22 КЗпП України: яке б то не було пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності , статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.Не може служити в якості підстави відмови в прийомі на роботу досягнення пенсійного віку (ст. 11 Закону «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.1993 р.).З іншого боку, обгрунтованим слід вважати відмову в прийомі на роботу, який пов'язаний:

з відсутністю вакансій (вільних місць) на підприємстві, в уч-нов, організації;

з відсутністю у претендента якостей, необхідних для виконання роботи (професія, освіта, кваліфікація, досвід роботи тощо);

з прямими обмеженнями, встановленими в нормативних актах.

Це немайнове право.