Земельний спір

Законодавство, що регулює земельні відносини добросусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей. У п. 1 ст. 103 Земельного кодексу поняття незручностей конкретизується в такий спосіб – це затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення, перелік таких незручностей є невичерпним.

Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекористувачі (п. 1 ст. 91, п. 1 ст. 96 ЗК України). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянкою, оренди, емфітевзису, суперфіцію тощо.

Якщо із власниками все зрозуміло (до речі, законодавством (ст. 152 – 155 ЗК України) передбачається державний захист та гарантії їх прав; будь-яке втручання у їхню діяльність, пов’язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі земельного законодавства; припинення або обмеження прав власників земельних ділянок може мати місце тільки у випадках, передбачених Земельним кодексом України (стаття 140 ЗК України). То якщо говорити про землекористувачів, то це поняття пов’язано із правом земельного сервітуту. Право земельного сервітуту – право не лише власника, а й землекористувача на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Отже зміст добросусідства, полягає в сукупності прав та обов’язків суб’єктів таких відносин. При цьому комплекс цих прав та обов’язків, по суті, є однаковим для кожного власника чи землекористувача. У найбільш загальному вигляді зміст відносин добросусідства можна визначити як право кожного власника чи землекористувача вільно використовувати свою земельну ділянку за цільовим призначенням у межах і способами, що не справляють неправомірного впливу на сусідні володіння (земельні ділянки), а також вимагати від інших власників (землекористувачів) такого ж використання сусідніх земельних ділянок і у той самий час — обов’язок кожного власника (землекористувача) не допускати при цьому заподіяння неправомірного впливу на сусідні земельні ділянки.

Існує певний перелік статей застосування добросусідства, тому для початку розглянемо їх. Якщо наводити приклади, то у статті 104 мова йде про необхідність уникнення шкідливого впливу на сусідню земельну ділянку. Проте що саме вважати цим шкідливим впливом на здоров’я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки тощо. Стаття 105 Земельного кодексу, де закріплено право власника або землекористувача відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до статей 106, 107 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Статтею 108 Земельного кодексу України закріплено порядок спільного використання межових споруд. У її першому пункті зазначено, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.

Стаття 109 Земельного кодексу України про використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок, містить чотири пункти, суть яких полягає у тому, що:

1. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах.

2. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.

3. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

4. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.

Тому, якщо виходити з положень цієї глави ЗК України, у сфері відносин добросусідства можна, на нашу думку, виділити два основні напрями правового регулювання:

• відносини щодо розмежування суміжних володінь і запобігання безпосередньому порушенню меж земельних ділянок. Врегулюванню даних відносин у чинному Земельного кодексу України присвячені статті 105-109;

• відносини щодо здійснення опосередкованих впливів на сусідні земельні ділянки, які не пов’язані з безпосереднім порушенням їх меж. Ці відносини регулюються статтями 103, 104 ЗК України.

Органи, на яких покладено завдання вирішення земельних спорів та додержання громадянами правил добросусідства, що цікавить нас безпосередньо, є органи місцевого самоврядування (ст. 158 Земельного кодексу України).

Сільська, селищна або міська рада, користуючись технічною документацією, розробленою землевпорядною організацією, забезпечує встановлення межових знаків. Самовільне встановлення меж є незаконним і карається штрафом. Відповідно до р. 17 ЗК України «Про добросусідство» власники земельних ділянок зобов'язані встановлювати межі між земельними ділянками з відома іншої сторони і з письмового дозволу місцевих органів самоврядування. Закріплення меж ділянки межовими знаками мусить відбуватися в присутності власників (користувачів) цієї та суміжних ділянок або уповноважених ними осіб. Повідомити про такі роботи власників суміжних ділянок фахівці-землевпорядники мають щонайменше за 5 робочих днів до початку робіт. Межові знаки повинні бути тільки ті, що визначені до користування Держземагенцією.

Встановлення знаків оплачують власники земельних ділянок. Причому сусіди сплачують порівну за знаки на спільній межі, якщо інше не встановлено угодою між ними. Для того, щоб не виникало суперечок щодо цього в майбутньому, домовленість про розподіл оплати сусідам варто зафіксувати або в нотаріуса, або в раді. В кошторисі проведення землевпорядних робіт для отримання державного акта на земельну ділянку та кадастрового номера на неї передбачено оплату за виготовлення та встановлення межових знаків. Тож більшість власників земельних ділянок за ці знаки вже сплатила. Але вони досі не встановлювалися. Тепер важливо, щоб землевпорядна організація, якій ви замовляли роботи, сумлінно поставилася до виконання своїх договірних зобов’язань.

Значна частина суперечок також пов’язана з порушенням однією стороною будівельних норм. Щоб не доводити до конфліктів та суперечок, варто при будівництві й облаштуванні своєї ділянки чітко дотримуватися будівельних, землевпорядних і санітарних норм.

Якщо конфлікт виник, перша інстанція для розв’язання суперечки – відповідна рада. Голова виносить питання на засідання сесії, котра й приймає рішення. Та якщо вирішити проблему на місцевому рівні не вдається, зарадити зможе лише суд. Одначе й судові рішення неефективні, якщо сусіди налаштовані на конфлікт. Судові рішення або роками оскаржують, або відмовляються виконувати. Тому в першу чергу треба порозумітися між собою і вже потім зафіксувати рішення у встановленому порядку. Коли ж суперечка виникає за земельну ділянку поза межами населеного пункту, розв’язувати її мусить місцеве управління Держземагенції, а потім – суд.

Щодо поширених суперечок про дерева, варто знати: відповідно до ст. 109 ЗК України кожен із сусідів вправі вимагати спиляти дерева, які стоять на спільній межі. Рішення щодо цього повинна приймати рада. Вона ж вирішує – за чий кошт дерева будуть спиляні: чи того, хто ініціював їх знищення, чи місцевого бюджету.

Згідно зі ст. 79 та 90 ЗК України багаторічні насадження, що знаходяться на земельній ділянці, належать власнику цієї ділянки. Та за ст. 105 ЗК України, якщо гілля або коріння сусідського дерева проникає на вашу ділянку й заважає використовувати її за цільовим призначенням (наприклад, створює тінь, і через це ви не можете там нічого вирощувати), ви маєте право їх обрізати. Але лише ті частини сусідських дерев і кущів, які фактично знаходяться на вашій території, і в жодному разі не на сусідській.

Доброго вечора. Згідно із п. 4.13 ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень", затверджених наказом Мінбудархітектури від 05.01.1994, від зовнішніх стін будівель та споруд, меж сусідніх ділянок має бути відстань до осі стовбура дерева не менше ніж 5 метрів. ДБН-державні будівельні норми. Від щогл і опор освітлювальної мережі така відстань має бути не менш як 4 метри. Наведені нормативи стосуються дерев з діаметром крони не більше 5 м і повинні бути відповідно збільшені для дерев з кроною більшого діаметра, при цьому дерева не повинні заважати проїзду і роботі пожежних автомобілів.

9.26. Розміщення об'єктів хімізації сільського господарства, пов'язаних із зберіганням ядохімікатів (пестицидів) і мінеральних добрив, повинно відповідати таким вимогам: склади зберігання хімдобрив і пестицидів повинні знаходитись з підвітряного боку відносно житлової забудови, з урахуванням переважного напрямку вітрів; майданчики, на яких вони розміщуються, повинні добре провітрюватись, не затоплюватись поверхневими водами і мати рівень стояння ґрунтових вод не вище 1,5 м. 9.27. Будівлі складів і споруди засобів хімізації повинні бути віддалені від автомобільних доріг і залізниць (крім під'їзних) не менше ніж на 60 м.

При розміщенні складів мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин, тваринницьких і птахівницьких підприємств повинні бути передбачені необхідні заходи, які виключають попадання вказаних речовин, гнойових стоків і посліду у водойми (Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**).

Ви маєте обробляти свої саджанці хімічним способом на безпечній відстані від сусідніх ділянок. При цьому хімічними засобами не має бути нанесено шкоди на сусідній ділянці. Ці засоби практично не мають потрапляти на сусідню ділянку.