Ст.184 Упап

Частинами 4 та 5 статті 19 Сімейного кодексу України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Водночас у частині 6 зазначеної статті зазначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даній справі мати дитини звернулась до суду із позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу опіки та піклування РДА про визначення способів участі громадянина батька у вихованні малолітнього сина, визнання визнати незаконним та скасування висновку органу опіки та піклування РДА про визначення способів участі громадянина батька у вихованні малолітнього сина та визнання незаконним та скасування висновку Служби у справах дітей міськради про визначення способів участі у вихованні батька свого малолітнього сина.Опікунська рада не є органом опіки і піклування, повноваження опікунської ради визначені дорадчою функцією, а рішення опікунської ради як колегіального консультативно-дорадчого органу, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії та має не обов'язковий характер.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

До закриття справ призводить, зокрема, недотримання особами уповноваженими на складання протоколу про адміністративне правопорушення вимог ст. 38 КУпАП, яка передбачає, що коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), притягнення особи до адміністративної відповідальності має відбутися не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Несвоєчасне скерування матеріалів до суду не дає можливості суду викликати правопорушника у

строки, встановлені для накладення адміністративного стягнення.