Порядок стягнення за виконавчим написом

Окрему увагу необхідно звернути на суперечність між нормами, які регулюють стягнення виконавчого збору. Так, згідно ч. 2 ст. 27 Закону при виконанні рішень майнового характеру з боржника державним виконавцем стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Тобто, законодавець чітко визначив:

1) виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми;

2) розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми.

Однак, ч. 3 ст. 40 Закону містить норми, які зобов’язують державного виконавця виносити постанову про стягнення виконавчого збору та виконувати її у випадках, які не підпадають під визначення ч. 2 ст. 27 Закону, тобто за умов, коли взагалі відсутнє фактичне стягнення коштів з боржника. По суті, положення норм ч. 3 ст. 40 Закону суперечить ч. 2 ст. 27 Закону. Використовуючи цей недолік Закону, боржники мають правові підстави взагалі скасовувати в судовому порядку постанови про стягнення виконавчого збору, винесені відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону. За умови, що фактичного стягнення при виконанні рішення не відбулося, в даній ситуації взагалі неможливо вирахувати розмір виконавчого збору, який має бути вказаний в постанові про його стягнення, і який має визначатися згідно ч. 2 ст. 27 Закону від фактично стягнутої суми. Іншими словами, концепція ч. 2 ст. 27 Закону дозволяє стягувати виконавчий збір лише у випадках фактичного стягнення виконавцем з боржника коштів.