Если лицо освобождается от отбывания наказания в связи с истечением сроков давности обвинительного приговора согласно ст. 80 УК Украины не отбыв ни дня наказания через 15 лет , если осужден за особо тяжкое преступление, то не будет ли логичным освободить лицо которое отбыло реальные 15 лет в заключении , через 15 лет если унего наказание более 15 лет, например пожизненное заключение. Не нарушается ли равенство перед законом ст. 24 Конституци, когда к тем кто неотбыл ни дня наказания применяется срок давности исполнения приговора, а к тому к то добросовестно отбыл реальный срок в заключении не применяется срок давности исполнения приговора?
Кримінальний кодекс України (КК України, Закон про кримінальну відповідальність) — прийнятий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання. Чинний КК України було прийнято 5 квітня 2001 року, набрав чинності з 1 вересня 2001 року.
Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, яке суспільно небезпечне діяння є злочин та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИСтаття 147. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Законода?вча ініціати?ва (фр. initiative від лат. initium — початок) — стадія законодавчої процедури, що полягає у внесенні уповноваженим органом або посадовою особою (суб'єктом права законодавчої ініціативи) до парламенту офіційної пропозиції про прийняття, зміну або скасування законодавчого акта.
Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить:
Президентові України[6],
народним депутатам України,
Кабінету Міністрів України (стаття 93 Конституції України).