Дитина навчалася за держзамовленням в одному з вузів. Здобував освіту безоплатно на конкурсній основі. 6 місяців знаходився в академ. відпустці за станом здоров я. Був відраховаий з 2 курсу за власним бажанням.
Являється інвалідом з дитинства. Але своїм правом на отримання фінансової допомоги щодо здобуття освіти згідно ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” жодного разу не користувався . Тобто, своїм правом здобувати професію у навчальному закладі на оплатній основі з компенсацією за рахунок державних коштів, жодного разу не отримував.
До речі фінансування Фонду здійснюється за рахунок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету.
У відповідності до п. 2.10, 2.11, 4.8.5, 4.8.6 Інструкції з надання фінансової допомоги на поворотній і безповоротній основі та цільової позики за рахунок сум адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики 06.09.2010 р. N 270 заяву та документи подали до Фонду.
Чи правомірна вимога працівника Фонду додатково вимагати докази відшкодування до державного або місцевого бюджетів, витрачених на оплату послуг з підготовки фахівців, у порядку, встановленому КМУ,(в нашому випадку дитина вступила на платну форму навчання) або доказ втрати можливості виконувати службові чи посадові обовязки за отриманою раніше кваліфікацією, що підтверджується висновками медико-соціальної експертної комісії (якщо довідку, що являється інвалідом з дитинства надав)