Сказати «Дуже Дякую»

Доброго дня.

КЗППУСтаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

2. П. 2 частини першої ст. 23 КЗпП виокремлює трудові договори, що укладаються на строк, визначений за погодженням сторін. Такі договори називають строковими. Вони можуть укладатися як при прийнятті на роботу, так і згодом, якщо є підстави для укладення (переукладення) строкового трудового договору.

Строковий трудовий договір може укладатися на будь-який строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії (якщо взагалі не заборонено в даному випадку укладати трудовий договір на строк).

Строковий трудовий договір можна укладати навіть на один день, причому цей день не обов'язково повинен бути повним робочим днем. Він може бути і неповним, таким. що дорівнює, наприклад, 45 хвилинам. Зрозуміло, що це крайнощі, які не зустрічаються в реальному житті, але принципово вони дозволені законом. З іншого боку, закон не перешкоджає укладанню його на 3, 5, 10 чи 20 років.

П. 3 частини першої ст. 23 КЗпП допускає можливість укладання трудового договору на час виконання певної роботи. Це - інший різновид строкового трудового договору, оскільки, наприклад, у ст. 39 КЗпП після формулювання "строковий трудовий договір" прямо дається посилання на п. 2 і 3 ст. 23 КЗпП. Немає сумніву, що коли в ст. 184 КЗпП вживається поняття строкового трудового договору, то маються на увазі трудові договори, передбачені не тільки п. 2, але й п. 3 ст. 23 КЗпП. Укладення трудового договору на певний строк відрізняється від укладення трудового договору на час виконання певної роботи тільки за формальними ознаками: у першому випадку строк дії договору визначається зазначенням на його тривалість або граничну дату, до якої продовжується дія трудового договору, а в іншому випадку сторони домовляються не про дату, не про строк, а про те, що даний трудовий договір укладено на час виконання певної роботи. Звернемо увагу на ту обставину, що ст. 2411 КЗпП не допускає можливості обчислення строків шляхом зазначення на події або обставини. Але це не впливає на чинність п. 3 частини першої ст. 23 КЗпП, що встановлює правило про інший спосіб обчислення строку трудового договору. Отже, це правило є спеціальним щодо ст. 2411 КЗпП, а тому - і таким, яке підлягає застосуванню при визначенні строку трудового договору.

Запис про строковий характер трудового договору в трудовій книжці не робиться. Але вказівка на це в наказі про прийняття на роботу ("... прийняти... за строковим трудовим договором...") із зазначенням строку трудового договору є цілком необхідною. Відсутність такої вказівки в наказі може тягти визнання трудового договору укладеним на невизначений строк. Щоб уникнути спорів, працівникові, якого приймають на роботу за строковим трудовим договором, слід запропонувати зазначити в заяві про прийняття на роботу на строковий характер трудового договору.

4. Строк трудового договору, якщо він не визначається часом виконання певної роботи, може визначатися згідно з правилами ст. 2411 КЗпП, навіть якщо його зарані неможливо точно визначити (наприклад, жінка, якій надана частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною трьох років, вправі використовувати таку відпустку частково. При цьому працівник, прийнятий для заміщення посади цієї жінки за строковим трудовим договором, у зв'язку з достроковим виходом жінки з відпустки підлягає звільненню у зв'язку з закінченням строку трудового договору). Формулювання строків у подібних випадках варто наближати до ст. 2411 КЗпП (наприклад, "на строк частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною віком до трьох років такої-то працівниці до дня фактичного виходу зазначеної працівниці з відпустки"). Наведене формулювання не цілком відповідає статті 2411 КЗпП, оскільки в цій статті не передбачається використання непрямих способів обчислення строків. Але все-таки при суперечливості законодавства вона здається допустимою.

5. Не цілком буде відповідати ст. 2411 КЗпП визначення строку трудового договору зазначенням на останній день роботи. Тому більш правильним буде прийняти на роботу за строковим трудовим договором, наприклад, на 8 місяців і 13 днів ніж до 25 серпня 2002 року, хоча практика вважає допустимим встановлювати в наказі строк трудового договору зазначенням на останній день роботи.

6. П. 3 ст. 23 КЗпП допускає можливість укладення строкового трудового договору на час виконання певної роботи. Тому вірніше буде в наказі про прийняття на роботу строк сформулювати ближче саме до виконання роботи, ніж до функціонування виробництва. Так, рятувальника на прибережну базу відпочинку слід приймати за строковим трудовим договором не на час функціонування самої бази, а на період виконання робіт із забезпечення безпеки відпочиваючих під час купання.

7. Випадками, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк, є такі, які обумовлені характером майбутньої роботи, умовами її виконання, а також інтересами працівника.

"Характер майбутньої роботи" - це означає, що за своїм характером робота є такою, яка не виконується постійно (сезонні роботи, хоча б вони і не були включені до списків (переліків) сезонних робіт, а також ті, які виконуються протягом певного строку тощо).

"Умови виконуваної роботи" - це таке формулювання, що визначає роботу як постійну, але у зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк. Насамперед це може бути пов'язано з тим, що для виконання даної роботи вже прийнятий на роботу працівник, який, однак, протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов'язки. Для заміщення тимчасово відсутнього працівника і здійснюється прийняття на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором. Останнім часом у законодавстві про працю з'явилися і такі правила, що надають право звільненому працівникові повернутися на посаду, яку він займав раніше (робоче місце). Так, народному депутату України після закінчення строку депутатських повноважень, а також у випадку дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота, посада, а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України (частина четверта ст. 20 Закону "Про статус народного депутата України"). Дружині (чоловікові) народного депутата України надається ще більш істотна пільга. Якщо вона (він) звільняється із свого місця роботи у зв'язку з переїздом до м. Києва, за нею визнається право повернутись на попереднє місце роботи у порядку переведення (частина дев'ята тієї ж статті). За громадянином, який проходить альтернативну (невійськову) службу, зберігається попередня робота, яку він виконував до призову (частина друга ст. 3 Закону "Про альтернативну (невійськову) службу"). За членом Національної ради по телебаченню і радіомовленню після закінчення строку його повноважень, а також у разі їх дострокового припинення за особистою заявою про відставку зберігається право на повернення на попередню посаду (ст. 9 Закону "Про Національну раду з питань телебачення і радіомовлення").

У перелічених випадках можна говорити про те, що робота сама по собі носить постійний характер, але умови її виконання при звільненні з неї із зазначених підстав народного депутата України, його дружини, особи, призваної на альтернативну (невійськову) службу, чи призначеної на посаду члена Національної ради по телебаченню і радіомовленню, є такими, що трудовий договір із працівником, прийнятим для заміщення робочого місця (посади), що раніше займала одна із зазначених осіб, не може бути укладений на невизначений строк (у зв'язку з правом звільненого працівника повернутися на попереднє робоче місце (посаду) після закінчення відповідного строку).