Сказати «Дуже Дякую»


Сума до перерахування р.

оплата праці та пільги при роботі з ядохімікатами у сільському господарстві.(фермерське господарство).

1. Правові форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах

Цілеспрямоване управління виробничою діяльністю трудових колективів сільськогосподарських підприємств досягається впровадженням і закріпленням наукових форм організації праці, тобто раціональних форм поєднання трудових ресурсів із засобами виробництва, які забезпечують ефективність виробничого процесу при постійному поліпшенні соціальних умов праці селян.

За роки існування України як самостійної незалежної держави прийнято значну кількість нормативних актів, спрямованих на поліпшення регулювання праці в сільському господарстві. Це закони України «Про фермерське господарство», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про колективні договори і угоди». Цими та іншими нормативно-правовими актами передбачені організаційно-правові форми сільськогосподарських товаровиробників, їх статутний склад та форми організації виробництва.

Можливими формами організації виробництва на сільськогосподарських підприємствах є ділянки, цехи, ферми, бригади, ланки, відділення та інші виробничі підрозділи. Структура господарства встановлюється залежно від його розмірів, виробничого напряму, внутрішньогосподарської спеціалізації, розміщення виробництва, прогресивних форм організації праці та інших умов виробництва. Кожне сільськогосподарське підприємство самостійно визначає форми оплати праці його членів та інших працівників. Трудові відносини членів підприємства та найманих працівників регулюються Трудовим кодексом України, ГК України, законами України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», статутами підприємств, правилами внутрішнього розпорядку, законодавством про працю. Статути та правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації праці і координації дій внутрішньогосподарських підрозділів (ланок, бригад, ділянок), а також підрозділів, притаманних товаровиробникам у галузі тваринництва.

Структурні виробничі підрозділи сільськогосподарського кооперативу створюються правлінням кооперативу і затверджуються загальними зборами з відображенням про це в статуті.

Найстарішою формою організації праці є бригади. Спочатку вони створювалися за територіальною ознакою – бригада-двір. Проте самі бригади за спеціалізацією були різноплановими: спеціалізовані механізовані тваринницькі, рослинницькі бригади. Пізніше з’явилися будівельні бригади, комунальні, дорожні бригади тощо.

У сільськогосподарських підприємствах, відповідно до їх спеціалізації, створюються ланки, бригади, дільниці, цехи, ферми, загони тощо.

Для державних сільськогосподарських підприємств притаманні такі структурні виробничі підрозділи, як постійні виробничі бригади, ланки, механізовані загони для виконання спеціалізованих робіт і т. ін.

У великих сільськогосподарських підприємствах можуть створюватися галузеві і багатогалузеві, а також комплексні бригади.

Найбільш поширеним структурним підрозділом є ділянка. Вона може складатися, залежно від спеціалізації товаровиробника, з різних формувань, наприклад ферми, бригади. Ланка – це внутрішньо-бригадне (внутрішньоструктурне ) стійке формування. Останнім часом у зв'язку з розвитком підсобних підприємств та промислів почали з'являтися такі виробничі підрозділи, як цехи та відділення. Керівництво внутрішньогосподарськими структурними підрозділами здійснюють ланкові, бригадири, завідуючі відділеннями, цехами, фермами, ділянками.

Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарського підприємства керівник виробничого підрозділу встановлює особисто або через фахівців (ланкових, бригадирів, завфермами) завдання членам сільськогосподарського підприємства на виконання робіт з урахуванням їх виробничої кваліфікації, віку, стану здоров’я; знайомить їх з нормативами виробітку, розцінками за обсяг виконаних робіт; забезпечує працівників необхідними для роботи засобами виробництва, а при потребі і транспортом для поїздки на роботу; закріплює за ланками та окремими працівниками техніку, робочу худобу тощо; найбільш раціонально організовує працю робітників, створює безпечні умови праці, здійснює контроль за якістю і строками робіт. Облік праці і заробітку кожного члена підприємства, забезпечує дотримання трудової дисципліни; вживає заходів щодо ефективного використання і збереження державного майна та майна підприємства; організовує ремонт будинків, споруд, транспортних засобів та інвентаря.

Так, ланковий організовує роботу ланки і бере участь у ній разом з усіма працівниками, допомагає керівникові підрозділу в підрахунку заробітків членів ланки, здійснює контроль за якістю робіт, несе відповідальність за виконання виробничого завдання та розпоряджень керівника виробничого підрозділу і фахівців. Бригадир організовує роботу бригади, веде облік виконаної роботи її членами (ланками), здійснює контроль за якістю робіт, передає дані в підрахунку заробітків, несе відповідальність за виконання виробничого завдання перед керівництвом підприємства тощо.

При здійсненні виробничої і господарської діяльності підрозділів втілюються методи організації та стимулювання праці, які забезпечують в умовах ринкових відносин залежність розмірів заробітної плати працівників від кінцевих результатів сільськогосподарського року.1

3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах

Спільна виробничо-господарська діяльність працівників сільськогосподарських підприємств об’єктивно потребує узгодженості, організованості. Регулювання поведінки цих працівників здійснюється через установлення певних правил і норм, які регламентують внутрішньогосподарські відносини, тому їх прийнято називати Правилами внутрішнього розпорядку. Вони складаються як необхідна умова спільної праці. Саме Правила внутрішнього трудового розпорядку визначають належну поведінку працівників сільськогосподарських підприємств, виступаючи ідеальною моделлю, зразком поведінки учасників трудових правовідносин. Приписи цих Правил, визначаючи правове становище працівників сільського господарства, їхній правовий статус, є нормативною основою для виникнення різноманітних правовідносин. Вони закріплюють права та обов’язки працівників і адміністрації державного сільськогосподарського підприємства (або органів управління і службових осіб підприємства колективної власності), регламентують взаємовідносини між ними в процесі праці.

На підставі Правил внутрішнього трудового розпорядку і відповідно до них виникає система внутрішньогосподарських організацій, управлінських, трудових, соціально-побутових та інших правовідносин, сукупність яких і становить внутрішній трудовий розпорядок підприємства. Останній являє собою необхідний порядок у відносинах працівників, який складається під впливом правових норм. Він забезпечує необхідну узгодженість у спільній діяльності працівників і досягається внаслідок точного виконання покладених на них юридичних прав та обов’язків. Метою внутрішнього трудового розпорядку є зміцнення трудової дисципліни, організація праці на наукових засадах, раціональне використання робочого часу, висока якість робіт, підвищення продуктивності праці та ефективності суспільного виробництва.

Внутрішній трудовий розпорядок є правовою основою трудової дисципліни в сільськогосподарських підприємствах. Тому неухильне його додержання – це обов’зкова умова зміцнення дисципліни праці. Належне регулювання внутрішнього розпорядку справляє безпосередній вплив на підвищення ефективності та якості праці. У зв’язку з цим необхідно вдосконалювати правове регулювання внутрішньо трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств.

Спільність основних принципів організації праці в державних, комунальних, приватних підприємствах, господарських товариствах, фермерських господарствах, підприємствах колективної власності обумовлює багато спільного в регулюванні їх внутрішнього трудового розпорядку. Тому сільськогосподарські підприємства колективної власності завжди використовували й використовують як зразок для своєї правотворчості законодавство про працю робітників і службовців.

Вихідні положення внутрішнього трудового розпорядку сільськогосподарських підприємств закріплено в Конституції України (право на працю, відпочинок, охорону праці, обов’язок неухильно додержуватися Конституції та законів України тощо). Конституційні права і обов’язки працівників сільськогосподарських підприємств конкретизуються в Трудовому кодексі України, Статутах і Правилах внутрішньо трудового розпорядку господарств, службових інструкціях і положеннях, технічних правилах, колективних договорах, та інших правових актах. Серед названих нормативних актів Правила внутрішнього трудового розпорядку займають особливе місце, оскільки саме в них сконцентровані норми, що встановлюють режим праці в сільськогосподарських підприємствах.2

В державних сільськогосподарських підприємствах цей важливий локальний нормативний акт затверджується за поданням власника або уповноваженого ним органа і профспілкового комітету трудовими колективами. Крім закріплення основних обов’язків працівників та власника в трудовому процесі, Правила внутрішнього трудовому розпорядку регулюють аспекти приймання і звільнення працівників, робочого часу та його використання, заохочення за успіхи в праці та відповідальності за порушення дисципліни.

У сільськогосподарських підприємствах колективної власності Правила внутрішнього розпорядку приймаються загальними зборами членів виробничого, обслуговуючого кооперативу та ін.

Правилами внутрішнього розпорядку регулюються тривалість і розпорядок робочого дня на підприємстві в кооперативі, порядок надання вихідних днів, щорічних оплачуваних відпусток, а також порядок проходження випробувального строку, накладення і зняття дисциплінарних стягнень та інші питання, передбачені Статутом підприємства, кооперативу.

Правила внутрішнього розпорядку відіграють важливу роль в організації виробництва і праці в сільськогосподарських підприємствах колективної власності. За значущістю вони є другим після статуту нормативним актом, що регулює внутрішньогосподарські відносини. Правила внутрішнього розпорядку повинні відповідати статутові підприємства, кооперативу.

Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського підприємства колективної власності не тільки конкретизують деякі положення статуту, а й можуть містити первинні норми, які заповнюють наявні прогалини в регулюванні внутрішньогосподарських відносин.

Локальні правила сільськогосподарських підприємств мають широко відображати специфіку умов праці на конкретному підприємстві . При цьому вони не можуть суперечити чинному законодавству. Прийняті у встановленому порядку Правила внутрішнього (трудового) розпорядку є важливим організаційно-правовим засобом зміцнення трудової дисципліни а сільськогосподарських підприємствах.

Зв'язатися з юристом
ООО Право на Якість, місто Київ
Телефон:+380732137627,+380503858355,+380972037619
E-mail:[email protected]
Сказати Дякую +15 грн

Вартість послуг: 200 грн
Благодарность принимается на карту Приват Банка
5329 5720 0051 2468
Платные консультации по прайсу
http://right-for-quality.com/



Типові договориБланки договорів



Активні юристиАктивні юристи

не в мережі
Фото користувача
Nikjlay Kasyanov
м. Дніпро
відповідей за тиждень: 3
Телефон: [email protected]
Телефон: +38 (096)-109-76-08
Телефон: +38 (097) 410 44 00
Телефон: 0637323860