Сказати «Дуже Дякую»

ст. 23 Кодексу України «Про надра» міститься положення, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Землевласниками та землекористувачами можуть бути фізичні та юридичні особи, у тому числі суб’єкти господарювання.

У правовому полі України відсутнє тлумачення терміну «господарсько-побутові потреби» у розрізі суб’єктів господарювання, тому контролюючі органи доволі часто виставляють претензії до суб’єктів господарювання за використання води на потреби, які, на думку контролюючих органів, не мають статусу господарсько-побутових.

Зокрема, на думку окремих органів виконавчої влади, використання води на виробничі потреби (опалення, протипожежні потреби тощо) тягне за собою необхідність одержання спеціального дозволу на видобування прісних підземних вод.В результаті чого, навіть при використанні мізерних обсягів підземних вод на виробничі потреби, суб’єкти господарювання додатково до дозволу на спеціальне водокористування повинні проводити розвідку запасів підземних вод, затверджувати такі запаси та одержувати спеціальний дозвіл на видобування прісних підземних вод за процедурою, визначеною «Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 615.

Для ряду малих водокористувачів такі витрати є непідйомними.

Об’єктивно на сьогодні і надалі при видобуванні підземних вод існує два документи дозвільного характеру – дозвіл на спецводокористування (Водний Кодекс) та спецдозвіл на видобування підземних вод (Кодекс про надра), і новоприйнятий закон цього питання не вирішив.Зміни, які внесені у Кодекс про надра та Водний кодекс, не вирішують наболілої проблеми подвійності дозволів на спецводокористування. Позитивним є лише встановлення строку розгляду документів та його видачі (30 днів). Проте, це стосується лише дозволу на спецводокористування, передбаченого Водним кодексом. Кодекс про надра і надалі містить статтю 21, яка передбачає отримання спецдозволу на видобування прісних підземних вод.

Не вирішеними залишились питання строків, на які видається дозвіл на спецводокористування. Частиною другою статті 50 Водного кодексу України визначено:

Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п’яти років).

Ідентичне положення щодо строків спеціального водокористування визначене п.6 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 321.

У той же час у нормативно-правовому полі відсутні критерії, які визначають строк конкретного спецводокористування.

Як результат, уповноважені органи здебільшого видають дозволи на спеціальне водокористування на строк 3-5 років, що тягне за собою додаткові непродуктивні витрати водокористувачів на розробку необхідних документів та одержання нових дозволів на спеціальне водокористування.

Доцільно у загальному випадку видавати довгострокові дозволи на спеціальне водокористування на строк 15-25 років та визначити критерії, при яких строк таких дозволів може бути встановлений меншим строку дії таких дозволів.