Порядок подання скарги чи заяви за ст 365, куди саме і кому?

За ст. 365 кримінального кодексу, перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб-карається суворими санкціями. Істотною тут вважається вважається шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Така істотна шкода може полягати у заподієнні матеріальних збитків, нематеріальної (фізичної, моральної, організаційної) шкоди.

Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим є злочином, передбаченим ст. 372 кримінального кодексу, там-також відносно суворі санкції.

Згідно із ст. 216 кримінально-процесуального кодексу, злочин, передбачений ст. 365 ККУ, розслідують слідчі поліції-крім випадків учинення його на території кримінально-виконавчої установи, поєднання цього злочину із розголошенням державної таємниці і вчинення його працівником антикорупційного бюро, також-цей злочин розслідує прокуратура. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, які передбаченя в ст. 303 КПК, розглядаються слідчим суддею місцевого суду. Скарги на дії працівника поліції також можна подати його начальникові чи керівнику підрозділу, в якому працює цей поліцейський, ще-традиційно такі скарги розглядає прокуратура.

Відповідно до постанови пленуму верховного суду від 26.12.2003 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», істотною нематеріальною шкодою можуть визнаватися порушення охоронюваних конституцією чи законами прав та свобод людини і громадянина (право на свободу й особисту недоторканність та недоторканність житла, виборчі, трудові, житлові права тощо), підрив авторитету та престижу органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, порушення громадської безпеки та громадського порядку, створення обстановки й умов, що утруднюють виконання підприємством, установою, організацією своїх функцій, приховування злочинів. Застосування зброї передбачає не тільки заподіяння чи спробу заподіяння за її допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу нею.

За положеннями закону «Про охоронну справу», охорона фізичної особи-діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення особистої безпеки, життя та здоров'я індивідуально визначеної фізичної особи (групи осіб) шляхом запобігання або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів (діяльності або бездіяльності) протиправного характеру. Персонал охорони (не ясно, чи ця норма застосовується до окремих охоронців) має право застосовувати до осіб, які посягають на об'єкт охорони (ним можуть бути фізична особа або майно), заходи фізичного впливу в особливих випадках, якщо інші заходи не привели до припинення посягання або до виконання особою законної вимоги персоналу охорони, у разі захисту себе або іншої особи від нападу, що становить загрозу життю та здоров'ю або майну тощо. Заходи фізичного впливу можуть застосовуватися без попередження у разі раптового нападу. Виходячи із практики застосування законодавства, охоронці мають право застосовувати фізичні заходи для відбиття нападу на себе та особу, яку охороняють.

Згідно постанови кабміну від 13 жовтня 2015 р., органи поліції охорони, утворені як територіальні органи Національної поліції, є правонаступниками Державної служби охорони, що ліквідується.

Заява про злочин подається за територіальною підслідністю, за місцем вчинення злочину. Через те, що обвинувачення у злочинах законослухняного-злочин, можна одержати захист правоохоронних органів (а не тільки адвоката), працівник поліції охорони має мати законні професійні можливості для такого.