Стаття 13. Повноваження уповноваженого органу з питань пробації, КВКУ

Згідно із кримінально-виконавчим кодексом від 11 липня 2003 року, засуджений зобов’язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред’явлення документа про сплату штрафу. У разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов’язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу засуджений повідомляє кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред’явлення документа про сплату відповідної частини штрафу. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону. У разі несплати засудженим чергового платежу під час призначення штрафу з розстрочкою виплати суд через місяць після закінчення строку виплати чергового платежу за поданням кримінально-виконавчої інспекції замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Раніше, за ст. 26 вищеназваного кодексу, у виконанні покарання штрафу брали участь суд, Державна виконавча служба і засуджений. Зміни до цієї статті були внесені прийняттям закону «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (розділ «Прикінцеві та перехідні положення», частина «3.», пункт «8)», підпункт «г»), стаття ж 27 КВК була виключена (підпункт «ґ» там ж). Чинності вищезгаданий закон набрав одночасно з набранням чинності законом «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016-через три місяці з дня його опублікування (це-15 липня 2016 р.+ 3 місяці=15 жовтня). Отже, до 15 жовтня не набирали чинності зміни до ст. 26 КВК про участь у виконанні покарання штрафу замість виконавчої служби кримінально-виконавчої інспекції.

За ст. 389 кримінального кодексу від 5-го квітня 2001-го року, ухилення засудженого від сплати штрафу або від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю-карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк. Згідно ст. 382 цього ж кодексу, умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню-карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, вчинені службовою особою-караються штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам і свободам громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб-караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 р., кримінально-виконавча інспекція-орган, який виконує покарання у  виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб,  звільнених від відбування покарання з випробуванням або умовно-достроково, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

За нормами ст. 185-3 кодексу про адміністративні правопорушення від 07.12.1984, неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил-тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злісне ухилення експерта, перекладача від явки в суд-тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання поручителем зобов’язань, покладених судом під час провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства-тягне за собою накладення штрафу від ста п’ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За кримінально-процесуальним кодексом від 13.04.2012, вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України. Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов’язок виконати судове рішення.

Невиконання вироку суду є значно негативним суспільним явищем, його прийнято вирішувати. У цьому конфлікті можна вбачати публічно-правовий спір, який вирішується в порядку адміністративного судочинства.