Стаття 61. Обмеження, пов’язані зі службою в поліції, Про поліцію

Доброго вечора, Єген.

До реабілітуючих підстав належать:

1)     відсутність події злочину (п. 1 ч. 1 ст. 6 КПК).

2)     відсутність у діянні складу злочину (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК).

3)     недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ч. 1 ст. 213 КПК).

Закриття кримінальної справи з реабілітуючої підстави можливе за умови, що в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу злочину, але відсутні достатні докази, що вказують на вчинення цього діяння саме обвинуваченим. Причому висновок про непричетність обвинуваченого до вчинення злочину може бути зроблений у результаті:

а) достовірного встановлення невинуватості обвинуваченого (на­приклад, при підтвердженні його алібі);

б) вичерпання можливостей для збирання додаткових доказів і тлумачення сумнівів щодо винуватості обвинуваченого, які не можуть
бути усунуті, на його користь згідно з принципом презумпції неви­нуватості.

Незалежно від того, яка з вказаних вище обставин призвела до за­криття кримінальної справи на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу вважати її залишеною під підо­зрою.

При закритті справи на підставі недоведеності участі обвинува­ченого у вчиненні злочину провадження в справі в цілому не закін­чується, а продовжується, щоб встановити, хто в дійсності вчинив злочин. Слідство у справі в таких випадках може бути зупинено на підставі п. 3 ст. 206 КПК, якщо інших обвинувачених немає. Про­вадження в цілому може бути закрито лише у тих випадках, коли злочин, у вчиненні якого обвинувачувалась особа, не могла вчинити інша людина (наприклад, втеча з місця позбавлення волі, одержання хабара тощо).

2. Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею діяння, що містить ознаки будь-якого злочину, однак у силу певних обставин проваджен­ня кримінальної справи щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування (пп. 4-11 ч. 1 ст. 6 КПК).

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин можли­ве лише:

-   при підтвердженні матеріалами справи події злочину;

-   наявності в діянні складу злочину;

-   причетності підозрюваного чи обвинуваченого до вчинення зло­чину.

До нереабілітуючих підстав закриття кримінальної справи належать:

1)    наявність акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також помилування окремих осіб;

2)    недосягнення особою на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;

3)    примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків,
передбачених частинами 2 і 4 ст. 27 КПК;

4)    відсутність скарги потерпілого, якщо справу може бути поруше­но не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві на­дано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст. 27 КПК);

5)    смерть особи, яка вчинила злочин, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або від­новлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

6)    наявність щодо особи вироку за тим же обвинуваченням, який набрав законної сили, або ухвали чи постанови суду про закриття
справи з тієї ж підстави;

7)    наявність щодо особи нескасованої постанови органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням;

8)    наявність нескасованої постанови про відмову в порушенні справи по тому ж факту.