Звільнення по ст.36 КЗпПУ

Доброго вечора, Алла. При звільненні роботодавець повинен був вас працевлаштувати. Звільнення за п.2 ст. 36 КЗпП у зв’язку із закінченням строку трудового договору не належить до звільнення з ініціативи власника, тобто звільнення осіб, які належать до згаданих вище категорій, на цій підставі допускається. Однак відповідно до статті 184 КЗпП у випадках їх звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору здійснюється обов’язкове їх працевлаштування. На період працевлаштування за такими особами зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.
Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 не може бути визнано, що власник виконав обов’язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).
Отже, звільнення за п. 2 статті 36 КЗпП особи, на яку поширюються гарантії, встановлені ст. 184 та 186-1 КЗпП, допускається лише у випадку письмової відмови цієї особи від запропонованої їй роботи без поважних причин. В іншому разі власник зобов’язаний працевлаштувати її на тому ж або іншому підприємстві.
Гарантії, встановлені статтями 184 та 186-1 КЗпП поширюються на одиноких матерів, які мають дитину до чотирнадцяти років, та на одиноких матерів, які мають дитину-інваліда.

Дуже вдячна Вам, Маргарито, за відповідь.А скажіть іще,будь ласка, якщо факт звільнення уже відбувся, бо я не знала своїх прав, то чи можу я зараз іще якось боротися скажімо, за ту ж таки середню заробітну плату чи добиватися працевлаштування в тій установі? І з чого починати та куди звертатися в разі, якщо іще можна щось вдіяти? Дякую.

P.S. Я живу в маленькому містечку і тут дуже складно знайти роботу за фахом, а я залишилась практично без засобів для існування.