Сказати «Дуже Дякую»

Відповідно до конституції від 28 червня 1996 р., кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За рішенням конституційного суду у справі про звернення жителів міста Жовті води від 25.12.1997, вищезгадана норма означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть  у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Згідно з кримінально-виконавчого кодексом від 11 липня 2003 року, нагляд за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців-командирами військових частин. До соціально-виховної роботи із засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, можуть залучатися працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також  громадські об’єднання, релігійні та благодійні організації. Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані: виконувати обов'язки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; з'являтися за викликом до зазначеного органу. Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов’язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об’єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені. У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Закон «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 1-го грудня 1994-го року визначає умови і порядок встановлення та здійснення адміністративного нагляду за окремими категоріями раніше судимих осіб та їх обов'язки. Адміністративний нагляд-це система тимчасових  примусових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами Національної поліції, встановлюється-судом за поданням або начальника установи виконання покарань (пункти «б» і «г» із нижчезазначених), або начальника органу Національної поліції (пункт «в»). Адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб: б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства; в) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, незважаючи на   попередження органів Національної поліції, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення; г) засуджених  до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Відповідно до закону «Про пробацію» від 05.02.2015, пробаційна програма-програма, що призначається за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити. Наглядова пробація-це здійснення наглядових та соціально-виховних заходів щодо, зокрема, осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

На думку автора коментаря кримінально-виконавчого кодексу Богатирьова Івана Григоровича, серед поважних причин неявки засудженого в призначений строк слід виділити: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені. На думку авторів іншого коментаря цього ж кодексу Степанюка А. Х. і Яковця І. С., до суду разом з поданням надсилаються особова справа та всі матеріали, що свідчать про невиконання засудженою особою покладених на неї судом обов’язків, притягнення до адміністративновї відповідальності, ухилення від контролю за її поведінкою. У поданні вказується, коли і які порушення допустила засуджена особа, які заходи впливу до неї застосовувалися. У разі задоволення подання особова справа залишається та зберігається в суді, а при відмові в задоволенні-поверталась до кримінально-виконавчої інспекції (тепер її функції передають уповноваженому органу з питань пробації).

За кримінальним кодексом від 5.04.2001, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.

Відповідно до норм кримінально-процесуального кодексу від 13 квітня 2012 року, у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом. Виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження. Згідно ст. 539 КПК «Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку», неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов’язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття. Під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов’язків, у порядку, передбаченому вищезазначеним кодексом. На думку автора коментаря вищезгаданого кодексу Тація В. Я., процесуальний статус обвинуваченого є базовим для процесуального статусу засудженого, виправданого у подальших стадіях судового провадження, які пов'язані із переглядом судових рішень.

Вважаю, що в такому випадку дія суду щодо прийняття чи відмови у прийнятті подання-не так важлива, оскільки 1) особа, яка зникла-вже була засудженою,тобто-офіційно-визнаною винною у вчиненні злочину, суд заявив про свою позицію, 2) важливіше-встановити місцезнаходження цієї особи й застосувати щодо неї письмове попередження, після того-направити подання до суду про скасування звільнення від покарання і, певне, конвоювати засудженого до суду. В ст.42 КПК перелічено немало прав (потрібна частина їх є у засудженого), тому неприсутність його при судовому розгляді є порушенням всіх цих прав, значним порушенням прав людини. Такий алгоритм-не вірний, оскільки подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання (ч. 2 ст. 166 КВК). В даному випадку попередження не було здійснено.